Минулий тиждень приніс світові й Україні особливо цікаві, навіть
місцями несподівані новини. Особливо несподівані вони були для
громадянина України Ахметова Ріната Леонідовича…
Історична спадковість нації та держави, а особливо тяглість і
тривалість державотворчих, культурно-цивілізаційних традицій того чи
іншого народу – це, поза сумнівом, становий хребет, єдино міцна основа
для утвердження національної ідентичності людей, які споконвіку живуть
на своїй землі. Безумовно, це повною мірою стосується й України.
Засвоєння славетних, а так само й гірких уроків державності – найкраща
школа історичної мудрості.
Минулого року подією № 1 в Україні стало визволення малопримітного на
мапі бойових дій селища Новолуганське, розташованого на тій самій
Світлодарській дузі, про яку сьогодні змушені чути навіть найзатятіші
пацифісти. Країна тільки й говорить, що про ДАП, «Промку», «Дугу» і
їхніх захисників. Дивуватися тут нічому, адже втрачати державні
території в моменти розгубленості завжди легко, повертати ж... Повертати
ж доводиться кров’ю, і кров’ю дуже великою.
