Моя мама передбачливо зберегла у шафах радянські повзуни, в котрих виходили ми з братом, «для онуків». Тоді з неї сміялись. Аж виявилось, що через 25 років ці предмети радянського легпрому змогли стати у пригоді, щонайменше, двом дітям сучасної незалежної України. Натомість, за ці роки шити якісні повзуни в Україні майже розучилися: тканина, що легко линяє, рветься й розтягується та кнопки, що не витримують часто й кількох одягань – це враження від абсолютної більшості придбаного українського дитячого одягу.
