Молюся, плачу і ридаю:
Воззри, Пречистая, на їх,
Отих окрадених, сліпиx
Невольників
Тарас Шевченко, «Марія»
Настільки любив свій народ, що прирік власну душу на поневіряння й муки. Не міг упокоїтися в царстві праведних, хоч, як ніхто, заслужив його стражданнями й муками.