Не знаю, чи для багатьох сучасних читачів «гратиме» відсилання назви нової книжки Антона Санченка до класичної повісті російського письменника-різночинця, Шевченкового сучасника Миколи Помяловського. Втім, коли воно й не прочитуватиметься – не біда.
Адже про тональність тих давніх «Нарисів бурси» добре уявлення дає бодай перше ж речення передмови професора Олександра Білецького до українського видання 1929 року (переклад Марусі Полтавки, редакція професора Миколи Зерова, палітурка червона перкалева з золотим витиском): «Сумна й недовга була життєва дорога Миколи Герасимовича Помяловського».
