«Який голод, питаєте, був? Те, що собак та котів виїли – те дрібниця. Те, що дохлятину зі скотомогильника, щоб власті не бачили, тягали – теж ніщо. Серед зими почали мертвяків одривать і їсти, а тоді й за живих взялися. Чегринець, той вкрав у Сахнихи хлопця, зарізав та й з’їв. Гарне таке хлоп’ятко було, Панасиком звали, тільки рученята мати в зарізяки отняла, під порогом лежали...»
(Зі спогадів Михайла Миколайовича Котенка, с. Дзюбівка, Сумської обл.)
