Своє завжди ближче і за народженням, і за звичкою. Храм святих Володимира і Ольги став для моєї сім’ї недільним домом, натхненником і заспокоювачем, наставником і сповідником.
Сюди ідеш не з примусу, а за потребою душі. Тут проводиш час на святій Літургії, омиваючись у магнетичних водах молитви і думок, знімаючи тягар тижневих турбот, заряджаючись, як дитина, після материної похвали, радістю життя, просвітленням душевного вікна, молодістю і випрямленням духу.
