Писати про українські свята завжди приємно і легко: кольорів і звуків стільки, що не вміщає серце: вихлюпує через край; тоді можна відчути, як то воно – бути у самій гущі етнічної енергії, коли свідомо й ненароком всотане дістане нові фарби для нового опису.
Часом перечекав би, щоб викристалізувалася ота палітра, але ж терміни не чекають: читач поспішає звіритися, чи й у когось ще такі ж веселкові настрої виникали під час концерту, як у нього, чи не пропустив він якоїсь цікавинки!
