Мови – як люди: живуть поруч себе, співіснують, підглядають за сусідами, переймають, запозичують.
У когось виходить краще одне, у когось інше. У когось молитися, у когось освідчуватись у коханні, а в когось – брудно лаятися чи погрожувати. Те, що в певній мові виходить краще, ніж у інших, іншими в неї і запозичується. У цьому сенсі чистих мов просто не існує – як не існує стерильних людей.
