Дев’яносто два роки тому в Києві відбулася подія, яка назавжди увійшла в історію українського народу – день Соборності.

З року в рік святкуємо Різдво Христове – народження Божого дитятка, нашого Спасителя Ісуса Христа. Починаємо Свят-Вечором у наших домах і закінчуємо водосвяттям, умовно кажучи, в річці Йордані, в день Богоявлення.

“У кожного з нас в житті своя дорога
Та всіх єднає зірка Віфлеєму.
Усе у цьому світі лиш від Бога.
Йому сьогодні славу віддаємо”

День Соборності України в Чикаго пройшов символічно та продуктивно: відбулася злука українських студентів США та української Діаспори, котрі разом протягом морозного зимового дня шукали спільні вирішення для України виходу з економічної та політичної кризи.

Христос народився!
Тож славили, славили його в школі українознавства ім. Митрополита А. Шептицького при греко-католицькій парафії Св. Йосифа Обручника в Чикаго.

Цього року свято Соборності очікувалося з інтересом, пересторогами, надіями та супроводжувалося суперечливими заявами. Ці складні почуття можна зрозуміти.

 Для правильного розуміння взаємозв’язку між показниками здоров’я і взаємодією чинників навколишнього середовища в системі “людина – здоров’я – середовище” визначається три взаємопов’язані рівні здоров’я: суспільний, груповий та індивідуальний.

“Знаю діла твої і любов, і віру, і службу, і терпеливість твою, і діла твої останні” (Од. 2,19).

Весь минулий тиждень українська влада несамовито лякала країну кровопролиттям. То “кровожерливі терористи” в Макіївці, то “гарматне м’ясо”, яке “їде влаштовувати криваву різанину” на День Соборності в Києві, то ще якась біда. На щастя, все обійшлося. Громадяни, як герой Ліни Костенко, сидять по вуха в новиннєвих стрічках, співчувають росіянам і відчайдушно заздрять бельгійцям, у яких 5 студентів через інтернет організували своїй владі 35-тисячну “демонстрацію ганьби”…