Починається день із рожево-червоної смужечки в небесах. Це сходить сонце. Воно будить все живе довкола, оживає земля-мати, бо ллється звідусіль гімн життю, гімн Божій земній благодаті, яка не перестає нас чарувати і дивувати, даючи нам незвичайну енергію любові до всього.
Наші предки колись зустрічали сонце молитвами до Всевишнього, бо воно на їхніх очах народжувало днину. В молитві вони вони простягали руки до сонця, дякували Господу Богу за цей земний рай, за можливість жити на землі.