Останнім часом президент Віктор Ющенко підписав низку указів, що стосуються знакових подій вітчизняної історії.

У будь-якій іншій "цивілізованій" країні подібні укази сприйнялися б належно, оскільки гідне пошанування минулого - це не лише ознака високої політичної культури народу, а передусім засіб його національного самоствердження.

В Україні усе не так.

- Ну...- не впевнено відповів Костик, - нам на Захід! - помовчавши трохи додав, - А чи на Схід?

Всі стурбовано поглянули на Костика.

- То куди ж нам? - перепитали всі в один голос.

- То певно, що на Схід...а чи на Захід!

Нас - рать

За всі роки незалежності народними депутатами побувала 1771 особа. На перший погляд, ніби й багато. З іншого боку, якби в кожне скликання приходили тільки новачки, то полк нардепів налічував би щонайменше 2700 "багнетів" (якщо помножити 450 голів на 6 скликань).

Із цієї всієї ватаги 1113 осіб увійшли в історію українського парламентаризму як народні депутати, що отримували мандат вищого законодавчого органу тільки одного разу. З них 106 - "бійці" Верховної Ради нинішнього скликання.

Розмова з Романом Гораком, директором Львівського літературно-меморіального музею Івана Франка

У цьому році Львівський літературно-меморіальний музей Івана Франка придбав унікальний архів. Мова про збірку Мар'яна Колодія - людини, яка була особистим секретарем Івана Франка в останні роки його життя. А відтак франкознавці мають надію, що цей архів дозволить розширити уявлення про зазначений період життя письменника, адже відомості про нього маловивчені та доволі сумбурні.

Український поет Мойсей Фішбейн - про політичний дальтонізм, геніїв слова і героїв України

Понад чотири роки тому Мойсей Фішбейн повернувся в Україну. По багатьох роках чужини й самотності. Там, поза Україною, минули й ті 10 років, упродовж яких поет не написав жодного вірша. Почав писати лише тоді, коли з'явилася надія повернутися на Батьківщину.

Нищення єврейського населення на окупованих територіях було реалізацією нацистських ідеологічних засад. Підхід до виконання цього завдання вражав своєю бездушною методологічністю - спеціальні "айнзацгрупи" виловлювали і вбивали євреїв, створювалися табори смерті, постійно "вдосконалювалися" засоби масового вбивства.

На момент вступу на українські землі у 1941 році німецькі "айнзацгрупи" вже мали досвід у реалізації таких заходів. Тож, коли 1 липня вони ввійшли до Львова, діяли впевнено, реалізовуючи свої жахливі завдання.