Ближче до зими в українському середовищі активізується громадське життя. Щосуботи і щонеділі нас навперейми запрошують на концерти, лекції, зустрічі, бенкети з різних важливих оказій - відзначення пам'ятних дат, приїзду визначних діячів та майстрів мистецтв з України та діаспори. У цей час проходить найбільше збірок пожертв для тих, котрі перебувають у потребі: сиріт, інвалідів та немічних осіб.

Кілька єврейських організацій - і в Росії, і в Україні - засудили указ Президента Віктора Ющенка, присвячений Українській Повстанській Армії (УПА). Властиво, в усіх російських ЗМІ цей указ назвали документом, у якому керівник держави дорівняв воїнів УПА до ветеранів Радянської Армії.

Насправді це не так. В українського Президента просто немає повноважень, які дозволили б йому зробити це. Указ Ющенка - лише рекомендації. Парламенту - визначитися зі статусом воїнів УПА.

Якою стала Україна через три роки після жовтогарячого пасіонарного вибуху 2004 року?

Аналізуючи статті, виступи чи навіть прості розмови більш або менш причетних до тих подій людей, приходиш до найпершого, хоч і не найважливішого висновку: Помаранчева революція і те, що було після, кардинально розширили, а точніше, - оновили коло осіб з моральним і, головне, кваліфікаційно-інтелектуальним правом формувати суспільну думку.

Усвідомлення минулого

Переважна більшість українців в усіх регіонах переконані, що Голодомор 1932-1933 років був викликаний діями влади. Таку позицію підтримали 72,4% громадян, опитаних Київським міжнародним інститутом соціології. За останній рік кількість опитаних, які вважають, що Голодомор 30-х років спричинила тодішня влада, збільшилась у цілому по Україні з 65 до 72%, на Сході - з 46 до 57%, у Центрі - з 73 до 82%, на Півдні - з 59 до 65% та Заході - з 80 до 85%. Лише 12% вважають, що Голодомор 1932-33 років був викликаний головним чином природними обставинами.