Час летить непомітно. Тільки пролетіло літо, як вже й зима незабаром стелитиме стежки, шляхи, дороги пухнастим снігом. Чекаючи на зиму, ми чекаємо на свята, подарунки, родинну вечерю у затишному колі всіх самих найближчих і дорогих нам людей. Ще напередодні свят ми починаємо думати: що подарувати дітям, батькам, родичам...Хочеться подарувати таке, щоби й користь від нього була, і радості багато; особливо, коли мова йдеться про малюків. Найкорисніший подарунок, як кажуть, книга - а я кажу книга книгою, а от періодичне видання - це навіть приємніше. Адже, передплативши цікаве періодичне видання (будь то журнал, газета, часопис...), ви будете отримувати свій подарунок цілісінький рік!

- А ти олівець з собою візьми і папір! І все, що дід Маркіян казатиме записуй...

- Але ж не можу я його запитати так прямо...

- Правильно, Лялю, не можеш, а ти про життя його запитай, а потім, ніби ненароком, погляд на ляльку переведи і тоді вже берешся за «розвідку»

Відкриття довгожданої шостої сесії ВР було якимось суперечливим. Ще зранку, під'їжджаючи до Верховної Ради, я наперед був впевнений (згадуючи минуле), що жодного шансу припаркуватися у мене не буде. На моє здивування вільні місця були майже біля самої будівлі парламенту. На підході до парламентської площі, яка завжди була переповнена мітингувальниками, протестувальниками, демонстрантами та іншою відмобілізованою масовкою, мене зустріла самотня прихильниця комуністів, яка енергійно розмахувала червоним прапором.

Про нині відому письменницю Марину Павленко з міста Умані, що на Черкащині, уже можна писати й розповідати багато. А ще десять років тому, коли "Кримська світлиця" уперше в номері за 6 червня 1997 року опублікувала добірку віршів нікому ще майже не відомої початкуючої поетеси Марини Павленко, її біографія вміщувалася в кілька речень.

Ось як повідомляла про себе юна авторка в супровідному листі до редакції: