Про ВАТ «Городенківський цукровий завод» писали всі газети Прикарпаття восени минулого року, а телеканали демонстрували сюжети, в яких знервовані довгим чеканням люди вимагали віддати належний їм цукор за здані цукрові буряки. Завдяки втручанню влади в господарську діяльність товариства ситуацію тоді вдалося розрядити. Втім, проблеми, які накопичились на підприємстві протягом тривалого часу, потребували кардинальних рішень.

Менi неодноразово доводилося брати участь в прийняттях, якi час вiд часу влаштовує Генеральне консульство України в Чикаґо. В переважнiй бiльшости вони присвячуються святу незалежности України, або проводяться на честь високих гостей з України, якi прибувають в наше мiсто з офiцiйною вiзитою.

Однак цього разу дипломатична установа влаштувала прийняття з нагоди вручення високої президентської вiдзнаки архиєпископу українськоi православної церкви Владицi Всеволоду.

Вже стало доброю традицiєю коли кожного року 9 березня українська громада Чикаґо збирається, щоб урочисто вiдзначити день народження Тараса Шевченка - поета, художника i мислителя, якого по праву можно назвати символом нацiї. Ось i цього разу до святково прикрашеної авдиторiї школи святого Миколая прийшли шанувальники Кобзаря, щоб вiдзначити його уродини.

Спочатку все було добре. Я познайомив Миколу з своїми американськими знайомими. Він малював їм портрети і за це діставав подарунки цигарками і консервами.

Відчувши, що малювання портретів може їх прогодувати, вони, мабуть за ініціятивою "Щуки", вирішили, що ми більше їм не потрібні. Ідучи повз вікно їхньої кімнати, я несподівано почув розмову, коли "Щука" висловлювалася досить образливо на нашу адресу. Я одразу наказав їм негайно забиратися з нашої хати.