Сніг падав третій день, і ми дісталися перевалу лише присмерком, і годі вже було і думати підніматися на Малий Вижен до колиби лісника у сніговому мороці без місяця, крізь сніг по черес, мороз та завивання вовків.
Натомість довелося заночували у штабі літнього табору на перевалі, у старого діда Йони, ветерана усіх карпатських воєн, що сторожував табір та перевал й усі сніги, дощі та тумани, накручуючи лівою, нескаліченою рукою високого білого потрісканого телефона (чимось нагадуючого відомий апарат С. Далі) та трофейного “Грюндіга” – “Румуни передавуть”, що сніг буде віяти до Різдва та ще два дні, і це був, як завжди, роками найточніший прогноз незалежно від країв, гір та полонин від Мармароського хребта і Чорногори та обох Попів Іванів до Синевіра, Боржави, Стою, Пікую, Руни та Лютянки.
