У повсякденних клопотах і проблемах ми не помічаємо людей, які живуть або жили навколо нас. Часто серед них живуть генії, про яких нічого не знаємо і ці люди просто пропадають разом зі своєю творчістю, бо не можуть себе, з тих чи інших причин, реалізувати. Але буває так, що через багато років ці люди повертаються із забуття, відкривають нові сторінки історії чи літератури.

Нещодавно мій односелець, а нині мешканець Львова Михайло Рибчанський передав великий скарб- не золото чи діаманти, а рукописи нашого односельця Миколи Слюсарчука, якому 25 квітня виповнилося б 105 років.

Писанкова мапа України багата і різноманітна. Кожен етнографічний регіон має свій усталений і традиційний для краю орнамент, символіку, колористику. За допомогою такої писанки можна впізнати регіон. Багата на орнаменти Гуцульщина, але найяскравішим є космацький район, який суттєво відрізняється від писанок не лише інших регіонів України, але й від традиційної гуцульської і навіть сусідніх сіл. Космацька писанка протягом століть приваблювала гостей і дослідників. Космацькою писанкою захопився навіть наш Президент Віктор Ющенко, котрий, перебуваючи на 4 з'їзді писанкарів у Космачі, що відбувся у рамках фестивалю "Великдень у Космачі", брав участь у майстер-класах з розписування писанок, придбав багато писанок для своєї колекції.  

Сербія намагається бути відкритою для іноземців, але їдуть туди не так вже й охоче. Це пов'язано з нестабільністю у країні: розпад Югославії, війна у Словенії, Хорватії, Боснії-Герцеговині, події у Косово, бомбардування військами НАТО важливих об'єктів. Сербія має що показати і докладає багато зусиль для цього. Набагато активніше за Україну. Виготовити сербську візу для громадянина України дуже легко:закордонний паспорт, 15 євро, анкета на місці і маєш візу. Виготовляють через 10-15 хвилин. Черги майже нема.

Для того, щоб відчути справжню романтику під час подорожі, потрібно подорожувати самостійно.

цьому я переконався минулого року (серпень) під час мандрівки по Румунії, Сербії та Хорватії. Туристичні групи виснажують і обмежують туриста. Мене і дружину запросив колишній посол Хорватії в Україні (1994-1998) Джуро Відмарович. Трохи раніше отримали запрошення до Румунії від українця з Мараморощини. Ще з дитинства мене цікавила культура і побут балканських слов'ян, а тому я вирішив за будь-яку ціну скористатися цим запрошенням. Тим більше, крім Польщі і Білорусі не був за кордоном.Хоча до Хорватії можна їхати через Угорщину прямим поїздом зі Львова, мене таке не приваблювало і я вирішив поїхати через Сербію, яку через багато обставин обминають.

Напоєна чарами і красою, гуцульська земля народила багато талановитих майстрів. Живучи серед такої чарівності, народні умільці вихлюпують свій талант то в дереві, то в писанкарстві, то в кераміці. Якщо навкруги говорять про занепад і збайдужіле ставлення до українського мистецтва, то Гуцульщина може гордитися, адже тут воно постійно примножується і розростається, бо що не хата, то майстер. Гуцули пильно бережуть свої ремесла, передають від батька до сина, від діда до онука. І попит на гуцульські вироби неабиякий.

На Гуцульщині, мабуть, немає такого села, де б не було хоч одного майстра декоративно-ужиткового мистецтва, а часто бувають цілі родини. У селі Люча Косівського району Івано-Франківської області теж не бракує творчих людей і родин. Про одну з таких родин розповідь у цій статті.

У лютому цього року виповнилося 12 років Іллічівському ансамблеві народного танцю "Дана". Це чи не єдиний колектив Південної України, який відроджує і пропагує українські танці у цьому краї. Я познайомився з колективом минулого року на фестивалі "Великдень у Космачі", у якому згаданий колектив брав активну участь і мав великі успіхи, адже захопив глядачів запальними танцями, яскравістю та насиченістю костюмів, а ще гарними дівчатами-учасниками колективу.

4 березня цього року відомому композитору Володимиру Івасюку виповнилося б 60 років. Але довелося прожити лише половину, тобто 30 років. Страшна рука тоталітарної системи знищила його, а разом з ним намагалася вбити українську пісню. Він жив і творив, і це не сподобалося тій системі. Його знищили, бо він творив українську культуру: високоякісну, справжню. Це був яскравий спалах. Не могли терпіти його національному духові, щиро закладеному у піснях.

У 1989 році, як тільки почали відкрито говорити про українську діаспору у світі, мене цікавило, у яких країнах і континентах мешкають наші співвітчизники. Тепер мене цікавить, де вони не живуть, бо після 20-річного дослідження української діаспори з'ясовується, що є вони скрізь, навіть в Антарктиді, де Україна має свою станцію. Про українців Африки практично не говорять і не пишуть, а виявляється, там вони також є. Колись читав, що на початку ХХ століття були у Єгипті, навіть мали свій часопис "На руїнах".

20 січня цього року виповнилося 80 років львівському колекцонеру, громадському діячу, голові Клубу греко-католицької інтелігенції Іванові Гречку

Іван Гречко народився у м. Надвірна Івано-Франківської області у національно-свідомій родині. У 1945 році приїхав до Львова, щоб здобути професію маляра, але ця спроба виявилася невдалою. Після війни прагнув стати священиком, але й тут були перешкоди. Оскільки старший брат воював у лавах УПА, то батьків і сестру вивезли на Сибір на 15 років. У 1946 році брат загинув, а через рік помер батько. Це перекреслило будь-які можливості здобути гуманітарну освіту і пан Іван поступив до Львівської політехніки, ставши інженером.