Річ тут не в днях народженнях і паспортних даних. Це відчуття не приходить чітко в певний час. Раз, і все. Це не відбувається в той момент, коли вам кажуть традиційну порцію банальних тостів, навіть якщо й від щирого серця (а що тут, власне, говорити? Ну народився чоловік цього дня. Батькам за це потрібно дякувати).
Навіть тоді, коли гості почнуть падати головами салат і відкривати тими ж головами балконні двері, цього не відчуєте. Час ще не зсунувся. Ви ще не відчули, що вам уже 40 і попереду 50, а не 30. Ні, для цього потрібна тиша, самотність і стан кришталевої тверезості. Тільки тоді приходить відчуття, що ви перейшли якусь часову межу.
