Доки режим Путіна продовжує залякувати своїх громадян «Правим сектором» та НАТО, а Рамзан Кадиров обіцяє особисто вчинити розправу над ватажками «ІД», у самому серці Росії з'явилася нова загрозлива реальність у вигляді озброєного підпілля вихідців зі Середньої Азії, здатних скоювати зухвалі розбійницькі напади без будь-яких зрозумілих мотивів.

В одному з присвячених Білорусі минулих матеріалів ми вже зупинялися на необхідності пожвавлення співпраці з цією країною, з її громадянським суспільством і тими, хто може замінити собою Лукашенка та його оточення. Нагадаємо, Явген Мурашко - очільник «Спілки білорусів Німеччини», один із, без перебільшення, патріархів білоруського політикуму, чия група зараз активно допомагає білоруським добровольцям - захисникам України від московської агресії. В другій частині нашої розмови йтиметься про ландшафт протестного табору у Республіці Білорусь, а також про присутніх там справжніх дійових осіб, які стоять за виконавцями чужих ролей.

У «місті слави українських моряків» (де замість слова «українських» окупанти з Північного Сходу традиційно вставляють слово «російських») знову неспокійно, там знову виходять на мітинги. Тільки цього разу вже не на підтримку єднання з Росією, а проти того, чим це «єднання» обернулося.

Випереджаючи ймовірні зауваження шановних читачів на кшталт «Для чого нам слід уважно вивчати процеси на території країни-агресора?», зауважимо: ваша правда, це країна-агресор, і саме тому нам слід пильно стежити за усім, що там відбувається. Навіть за найсприятливішого для України сценарію імперський синдром ось так зненацька у росіян нікуди не зникне. Варто усвідомлювати також мінливий характер політичних програм та поглядів тамтешніх еліт, як тих, що нині при владі, так і тих, хто вирізняється різним рівнем опозиційності.

Відверто обговорювати близьку нам Білорусь, котру, як ми вже писали, дует Путіна-Лукашенка може долучити до провокацій проти України та Європи під час військових навчань «Захід-2017», у самій Білорусі не завжди є з ким. І причин тому кілька.