З первовіку на наших землях селяни мали господарство. Тварини і птахи, яких вони вигодовували, згадувалися в народній творчості, їх відтворювали умільці у витинанках, в різьбі по дереву, в кераміці, вишивці і, звичайно, писали на писанках. Українці мали багатьох славетних писанкарів в Україні і на поселеннях, серед них – Тарас Городецький з Червонограда, Василь Гаврищук, Полагна Боб’як, Ірина Пожоджук з Космача, Сергій Борис з Косова, Іван Семчук із Замагори, Іван Паращук з Криворівні, Одарка Онищук з Канади, Олеся Романенко, Олена Чупірчук, Явдоха Кушнірчук із США…

Його предки були споконвічними ратаями. Сіяли жито, пшеницю, а звідси і прізвище їхнє з’явилося – Пшеничнюк. Та й саме місто Житомир, де Олексій народився в 1979 році, чи не єдине у світі, назва якого складається з хліба і миру.

Дороги, що ведуть до мистецтва, сповнені тернів, але на них вдається зривати прекрасні квіти

Жорж Санд

Стара, як світ, Василина Кушнірчук, знала безліч пісень і легенд і завше любила стверджувати, що доки люди пишуть писанки, доти буде існувати світ. Бо тоді добро перемагає над злом. Василина в молодості писала писанки, але не мала таких барвників, які тепер мають космацькі жінки, то використовувала фарби, які сама готувала з різного зілля.