Волонтерка з Торецька: «Донбас – невід’ємна частина України. Не можна забувати про людей, які там залишились, – вони вірять, що Україна до них повернеться»
Маріанна Кіяновська: «Для мене дуже важливий голос жертви. Ці жертви багатьох поколінь кричать через мене. Я пишу вірші, в яких фігурує те, про що я навіть ніколи не читала»
Їдемо донецькою землею. Поворот з Костянтинівки на Красноармійськ –
немов з цивілізації у світ, забутий Богом і людьми. Бетонкою, дорогою,
яка складається зі щілин і бетонних блоків, важко, надривно сунуть
легковики і величезні фури.
Продовжуємо цикл статей про поїздку журналіста газети «Час і Події»
на передову. Відвідини передової були здійснені у рамках прес-туру,
організованого Донецьким прес-клубом за сприяння посольства США в
Україні.
Вистава за участю двох акторів (а, радше кажучи, автора та
перекладача поетичної збірки «Перетворення»), на якій мені пощастило
побувати, відбулася у затишній залі Львівського академічного театру
імені Курбаса, коли осінь вже постукала у двері літа.
Вона - колишній
волонтер та колишня мешканка прифронтового міста Торецьк. Хоча колишніх волонтерів
не буває. Сьогодні вона - далеко від звуків САУшок, «градів» та понівечених людських
осель. Проте її батьки й досі допомагають військовим, а сама вона й далі допомагає,
чим може. Коли інтерв'ю вже було готове до друку, моя співрозмовниця попросила не
оприлюднювати її прізвище. 
