Про Донбас дуже багато свідомих українців говорять, як про уже
втрачену територію. Територію, яку варто обгородити високою стіною і
назавше забути. Людей, з якими, нібито, не можна творити спільне
майбутнє і будувати багату, процвітаючу Україну. Прес-тур у зону АТО,
організований Донецьким прес-клубом за сприяння посольства США в
Україні, в якому мені довелося брати участь, довів протилежне: Україна –
це єдина країна, і патріотів у донецькому краї – багато. І вони зараз,
як ніколи, потребують нашої підтримки.
Талант дається від Бога. Дається, аби змінити сей світ на краще. А
заодно – і себе. Бо кожна, навіть найменша зміна у мікрокосмі відлунює
змінами у чомусь значно більшому. Волинянка Світлана Костюк – поет від
Бога. Справжній Поет. Поетеса невдовзі планує видати свою нову збірочку
поезій «Зцілення любов’ю». Утім, аби книга таки побачила світ, поетеса
мусить вибороти своє право на життя. Позаду – уже шість сеансів
хіміотерапії. Попереду – сьомий. Віримо, що все буде добре. Бо талант
має дарувати радість. І зцілювати. Любов’ю. Всупереч усьому.
Ігор Жарій: «Ми дочекаємось позитивних змін, і наші спеціалісти повернуться додому, аби створити власні продукти, якими користуватимуться в усьому світі»
З часу останнього інтерв’ю у газеті «Час і Події» з відомою
українською письменницею Галиною Вдовиченко минуло два роки. Для
звичайного читача – не так і багато. Але ж для письменника час
відраховується надрукованими книжками. А поміж ними – народжується нова
книга. Два роки – це чотири книги. А ще ж участь в антологіях. Утім,
привід для цього інтерв’ю більш ніж приємний. Галина Вдовиченко,
багаторазовий переможець конкурсу «Коронація слова», цього року стала
лауреатом ювілейної «Гранд Коронації Слова» у номінації «Романи». Її
роман «Маріупольський процес» просто не міг не перемогти. Не тільки
тому, що на часі. Бо є у ньому те справжнє, яке не може залишити
байдужим жодного читача. Це змушує гортати сторінки, поки не зупинишся
на останньому слові…
Є письменники, без яких література не відбулася б. Вочевидь, без
Маріанни Кіяновської, Мар’яни Савки та Оксани Луцишиної обличчя
української сучасної літератури було б зовсім інакшим. Знаково, що всі
три авторки зібралися разом в арт-кав’ярні «Квартира 35» на поетичному
вечорі. У той вечір вустами авторів під гуркіт грому та тихий шум дощу
промовляла ціла епоха…
