Але все це - не діє. У ватажка племені майя - свої наложниці, яких вона ненавидить. Вони - як протухлі риб'ячі туші з великими червоними ротами. Її нудить від його сліпоти. Риби розкривають свої хижі роти, голосно сміються (над нею?), вони смердять задушливими парфумами, вони зжирають її час. Втішає лише те, що вона знає напевно: із ними він ніколи не говоритиме про зниклу культуру давніх цивілізацій.

Частина 2

Мої сумніви розвіялися. Я зрозуміла, що не залишу роботи. Навіть спати перехотілося. Я зібрала ці «розшифровані» сторінки й заховала в теку. У мене навіть не виникло думки показати їх головлікарю. Вистачить з нього й касети. Навряд чи він займатиметься такою марудною роботою, яку провела я. І ніхто, впевнена, цього не робитиме...