Ще ніби вчора всі збирались на перший день навчання - чи то з радістю, чи то зі сумом прощалися з літом, щоб зустрітися з вчителями та друзями...

Браття-українці, станьмо на коліна

І благаймо щиро Спаса - Бога сина.

Україні просім волю,

Всім народом - добру долю!

Світло з неба на землю летить

І вогнем на нас зоряним сяє!

Хто упав, той піднявся в цю мить,

Хто незрячий - умить прозріває.

Той, хто зброю кував -

У серце спокій прийняв,

Хто ослаб - дивну силу придбав!

Навіть Лазар воскрес,

Бо прийшов із небес

Той, хто світу Спасителем став!

І знову сонячного осіннього ранку школа українознавства ім. Андрея Шептицького при парафії св. Йосипа Обручника в Чикаго зустрічала своїх учнів, учителів, батьків, бабусь та дідусів... Дошкільнята ще розгублено дивилися навколо, не вірячи, що і вони наступного року вже будуть гордо йти до школи першачками; першокласники пишалися своєю «дорослістю», а всі інші учні вже зі знанням справи крокували до своїх учителів у класах.

І дощ, і сніг, і щастя, і журба -

Все буде ще не раз в житті людини,

І тільки випускний, і цей святковий зал

У кожного із нас один-єдиний!