Нещодавно
в Україну ледь не приїхав поважний гість – батько «української
демократії» (за його власними заявами), потенційний американський
в’язень і наразі ще чинний український олігарх Дмитро Фірташ. Але – не
склалося…
Останні
кілька тижнів запам’яталися шанувальникам новин з України гучним
лусканням міфологічно-політологічних мильних бульбашок. Цими бульбашками
нас годували 20 з хвостиком років. А тут раптом частині цих бульбашок
прийшов край. Схоже, для декого цей край був зовсім несподіваним.
Новини
минулого тижня викликають стійке враження: десь ми то вже бачили. Це
можна сказати про найбільш «розпіарені» новини – а що ж тоді казати про
майже «нерозпіарені»? Дрібниці, з одного боку, цікавіші, з іншого –
гнітючіші…
Родіон Григорян: «Ми возили спорядження та ліки в ДАП та в оточення під Дебальцевим. Тепер проблема з ліками чи ПНБ частково вирішена, гострішою є проблема психологічної освіти в армії»
Волонтер
Родіон Григорян – птах обстріляний. Він їхав під кулі на
найнебезпечніші точки на передовій – віз тепловізори, ПНБ, ліки. Зараз
бої трохи стихли – і на поверхню виходить інша проблема: психологічний
стан військових та мобілізованих. Зрештою, «аватари» (простіше кажучи –
пияки) на передовій та гранати в тилу чи просто нерозважлива (назвемо це
так) поведінка мобілізованих – це теж проблема психологічного стану
українського війська. Цю проблему необхідно вирішувати вже зараз – поки
вона не розрослася до величезних масштабів. Про це – у нашій розмові з
волонтером.
Останнім
часом українські новини викликають величезний німий подив і купу
запитань. І от одне з них: чим відрізняється здорове суспільство від
хворого? Тим, що як тільки влада починає робити щось не те, здорове
суспільство вчиняє ґвалт і вереск. Влада давно робить щось не те, однак
жодного ґвалту ще не чути.
За
новинами про Сирію та очікуванням нових «Мінських ганебностей» майже
непоміченою лишилася маленька новина: громадяни КНР от-от отримають
можливість їхати до РФ без віз… Нарешті до росіян приїде комунізм –
гуртовими партіями.
Минулого
тижня в Києві сталися аж дві визначні події. Військовий кореспондент
газети The Los Angeles Times Сергій Лойко в Українському Домі
презентував книгу «Аеропорт». В той же час у Парламентській бібліотеці
відбулася міні-презентація книги українського журналіста і письменника
Євгена Положія «Іловайськ». Два найтрагічніші і найгероїчніші моменти
найсучаснішої історії України входять в літературу…
До
святкування 24-ї річниці Незалежності Україна підходить із двозначними
емоціями. Ще рік тому по Києву та Одесі марширувало красиве,
відпрасоване, необстріляне військо – а під Іловайськом вже починалося
пекло. Тоді ще ніхто не розумів повного значення слова «котел»,
«Дебальцеве»… І тоді ще ніхто не знав, що через рік мало що зміниться.
Ситуація і далі лишається двозначною.
Українські
аналітики – від парламентських, до тих, що працюють за цим профілем
тільки на кухні та у Фейсбуці, хором думали-гадали, який то сюрприз
підкладуть Україні до Дня Незалежності східні сусіди. Розвідка
попереджала про військовий наступ. А в результаті вийшла пародія на
судилище…
