Дійшло до абсурду: українська влада цілком серйозно, не червоніючи і не кліпаючи очима, доводить, що вугілля з окупованих територій – єдиний безальтернативний варіант для України, і без цього вугілля Україні настане повний і цілковитий колапс.
В
ніч на середу багато кому не спалося. Навіть членам РНБО – як то не
дивно. Загострення на фронті змусило навіть цих «активних трудівників»
взятися за роботу.
Перші
тижні нового року позначилися двома тенденціями. Перша – почали
вилазити на всезагальний огляд масштаби торгівлі з окупантами – на
найрізноманітнішу тематику і в найрізноманітніших межах. Друга –
почалися наразі нечисленні і не дуже помітні протести проти такої
торгівлі, особливо у найгостріших її моментах. Наразі можна сказати, що
влада і народ перебувають у процесі визначення допустимих меж: що можна
продавати, а що не продається ні за які гроші, навіть за великі й
зелені…
2017
рік Україна зустрічала по-різному. Хто – під бабахкання феєрверків. Хто
– в холодному аеропорту, під шум транспорту, котрий віз додому високе
начальство. Хто – в окопах. Хто – у подиві та роздумах…
Наближається
час, коли найбільш оптимістичні мешканці планети мають можливість
написати листа до святого Миколая – і перевірити, чи добре працює пошта в
тому напрямку. А найбільш працьовиті мали би думати, як би то
чудотворцю допомогти – бо наразі звернень в той бік так багато, що
навіть найпотужніші канали зв’язку не витримують навантажень. Схоже,
допомоги просять навіть запеклі атеїсти…
Українські
політики на українську фольклорну козу схожі не тільки любов’ю до
«капусти». Фольклорна коза, кажуть, дуже не хтіла на базар – але ж
потягли на мотузці. До українських політиків їхній «базар» теж невмолимо
наближається – хоч і дуже їм того не хочеться…
Україна
вкотре здивувала світ. Цього разу – нахабністю своїх
політиків-клептократів. Навіть «молоді обличчя», від яких сподівалися
хоч якоїсь моральної стійкості – й ті задекларували як не десяток
квартир, то купу явно не чесним трудом на державних посадах зароблених
грошей. І це все – в час, коли на сході України триває війна з жорстоким
і непередбачуваним окупантом…
Минулого
тижня Україна святкувала День захисника Вітчизни. Точніше було б
сказати – захисників, бо це не тільки чоловіче свято, з цим вже влип в
халепу прес-центр АТО. Гендерна проблема стала не єдиною халепою цього
свята. Однак, як то не дивно, були приводи і для того, щоб радіти, і для
того, щоб святкувати.
Ще
два тижні тому ми писали, що міжнародно-політична петля довкола Росії
затягується. Прогноз збувається навіть швидше, ніж можна було б
подумати. Шкода, що Україні наразі з того користі дуже мало…
