Чим ближче до виборів, тим активніше українська влада шукає  позитивні новини. І тим нестримніше лізуть, мов шило з мішка, новини вкрай негативні. Зокрема, і про саму цю владу.

Конфлікт Росії із цивілізованим світом загострюється, і абсолютно несподівано дедалі більше світових лідерів демонструють доволі рішучу позицію в цьому питанні. Особливо несподіваною ця тенденція є для української влади, котрій дедалі тяжче всидіти на двох стільцях, що розбігаються в протилежні боки.

Минулий тиждень подарував країні чимало майже непомітних, але надзвичайно важливих новин. Новин, через призму яких видно, що врятувати Україну від жадібності і «гнучкості» чинної української влади можуть тільки дві речі - диво Господнє, і, як то не дивно, рішучість західних партнерів України. Про третій варіант наразі можна не думати...

Люди, котрі хоч трохи причетні тим чи іншим боком до українського війська, знають, що найтяжчий період в житті військового - то не тяжкі бої, і навіть не «перемир'я», а перебування на полігонах. Виникає враження, що керівництво держави докладає всіх зусиль, щоб витравити на полігонах бойовий дух з тих, хто не втратив той дух у бою.

Double bind - концепція, розроблена Gregory Bateson, що описує ситуацію, в якій один суб'єкт отримує від іншого вказівки, що взаємно суперечать одна одній.

Цього тижня в Україні обговорювали  сумну дату - чотири роки тому Росія окупувала Крим. Тим часом з боку Риму (і Європи загалом) поволі надходять суперечливі повідомлення з тонким натяком - віддати ще й Донбас. Мабуть, з диверсійною метою: а раптом окупанти вдавляться...

Країна відзначає 100-річчя Незалежності. Світ стежить за ракетами Elon Musk. А українські державні чиновники продовжують бити рекорди своїми вибриками. Цього разу пальму першості отримує... Вінниця. Міські чиновники воюють з... неофіційним Тарасом Шевченком.

Як відомо, коли Бог хоче покарати, то відбирає розум. Українських чиновників, великих і маленьких, він карає жорстоко і нещадно. Тим не менш, вони настільки наївно-щирі у своїх спробах пограбувати і так обдерту країну під час війни, що вже не розуміють цілком очевидної істини: вони вже не глитаї, як то було ще 4 роки тому, а мародери. Мародери, позбавлені совісті і розуму.

Ще задовго до серії гучних вбивств активістів у вузьких колах волонтерів було добре відомо, що війна в нас іде на двох фронтах: і на лінії оборони, і в тилу, і невідомо, котра жорстокіша. Волонтерів і активістів залякували, били, шантажували. Багато хто здавався. Зараз ця хвиля пішла з новою силою - і з нею необхідно боротися.

Кожного року, наприкінці грудня, озираючись на  360 днів, мушу проводити перевірку: а чи писали ми рік тому про цих знахабнілих кадаврів, котрі плутають свою шерсть з державною? Чи не буде повтору з епітетами? Бо роки минають, а високопосадові злодії своїх звичок не змінюють. І якщо раніше ще можна було якось це терпіти (ну бо країна багата, на всіх вистачить), то останні три роки це особливо прикро. Якщо не сказати іншими словами, менш цензурними...

6 грудня Україна відзначає День Збройних сил. На честь цього свята Міністерство оборони урочисто виконало «на біс» танець на старих знайомих граблях. Щоправда, завдяки Фейсбуку, до сильних гуль наразі не дійшло.