В тридев'ятім славнім царстві, Де колись був Цар-Горох,
Є тепер на господарстві Мудрий пан, вельможний Ох.
Сам той Ох на корх заввишки, А на сажень борода,
Знає край і вздовж і вширшки, І кому яка біда.
IV
Терем.
Оксана гаптує в кроснах, рухи в неї лiнивi, в'ялi.
С т е п а н
(увiходить i сiдає близько Оксани на дзиглику)
Щось голова болить...
О к с а н а (не пiдводячи очей вiд шитва)
Ти пiзно встав.
II
У Москвi.
Свiтлиця у Степановiм дому прибрана по-святковому. Знадвору чутно гомiн
дзвонiв. М а т и Степанова i Оксана увiходять убранi по-вкраїнськи, -
мати в намiтцi i в темнiй сукнi з широким виложистим комiром. Оксана в кораблику, в шнурiвцi та в кунтушi.
Тривалий час небагатьом було відомо про драматичну поему геніальної української поетеси Лесі Українки "Бояриня". Але, лише в період незалежності нашої держави твір став достурним широкому загалу.
Леся Українка написала поему в Єгипті протягом трьох днів квітня 1910 року. За життя поетеси "Бояриня" не друкувалася. Вперше поема побачила світ у 1914 році в часописі "Рідний край", після смерті письменниці, а у 1918 року вийшла окремою книжкою.
