(Віктор Ющенко, 9 травня 2006 року, Виступ Президента Україниз нагоди Дня Перемоги)

У пресі чи в дискусіях політиків часто вживаються фрази "валовий національний продукт", "національні інтереси" чи навіть "національний колорит".

Що ж таке воно, ця "нація", у якої є колорит, продукт та інтереси?

Чому Росії та певним українським політичним силам невигідно визнавати Голодомор геноцидом саме українського етносу? Чому його жертв розчиняють у понятті "люди, що проживали на території СРСР"? Чому взагалі дане питання намагаються спустити "на гальмах"?

Перше питання - це безпосередня відповідальність Росії як правонаступниці СРСР за злочин штучного голоду в Україні.

СРСР успішно всадив мислевірусну бацилу в особисті спогади.

Мова в цій статті піде не про національні меншини, а про національну... більшість.

Спочатку питання. Скільки етнічних росіян в Росії не володіють російською? Скільки етнічних поляків у Польщі не можуть спілкуватися поль-ською? Скільки етнічних французів у Франції не розмовляють французькою?

І ще одне питання: а скільки етнічних українців в Україні не знають української і не розмовляють нею?