Так сталося, що Володимир Винниченко досить скоро після нашої візити помер. Тому для мене наша розмова з поважним, хоч і контроверсїйним учасником української революції, залишиться значною подією.

Тим часом, життя в таборах "переміщених осіб" почало налагоджуватись. Завчасно на умовлену адресу в Париж мої батьки відіслали листа і ми налагодили контакт. Вони перебували в таборі Майн-Кастель.

На будівництві працювало досить багато полонених німців. Нам в допомогу теж дали кількох полонених.   Серед них був молодий сімнадцятирічний хлопець, який часто помагав мені. Родом він був з Кенігсбергу. Він мені розказував про своє життя. Його забрали до війська при самому кінці війни. Коли з розпачу брали і таких молодих, як він. Так сталося, що  перед приходом червоної армії  його сестра мала якусь поважну операцію і не могла вставати з ліжка.

Ідучи з праці,  одного разу я побачив гарний, великий корабель під червоним прапором. На ньому написана була назва "Россия". Коло корабля стояв письмовий стіл, за столом сиділи двоє осіб в уніформі НКВД і перевіряли документи у пасажирів, які підходили до них. Оглядаючи корабель, я дивувався, як добре він зроблений і не міг повірити що це совєтська робота. І справді, на другий день в газеті я прочитав пояснення своїм сумнівам.  Виявилося, що це німецький корабель "Европа", який був забраний більшовицьким урядом як частина військової репарації.

Спочатку все було добре. Я познайомив Миколу з своїми американськими знайомими. Він малював їм портрети і за це діставав подарунки цигарками і консервами.

Відчувши, що малювання портретів може їх прогодувати, вони, мабуть за ініціятивою "Щуки", вирішили, що ми більше їм не потрібні. Ідучи повз вікно їхньої кімнати, я несподівано почув розмову, коли "Щука" висловлювалася досить образливо на нашу адресу. Я одразу наказав їм негайно забиратися з нашої хати.

Напад німців став для козаків сигналом до відновлдення війни з комуністами. Тому вони з радістю приєдналися до німецьких військ на фронті. Але, як я вже згадував, німці через заборону Гітлера, не дозволили їм цього зробити. І тільки після Сталінграду, тепер вже шукаючи спільників, німецький уряд пообіцяв козакам їхні землі, а Науменко, Краснов і генерал Доманов, колишній офіцер червоної армії, стали членами "Директорату" козацьких військ в німецькій армії.

Старовинне місто Марсель

Місто Марсель, засноване три тисячі років тому греками, і ще досі має на цвинтарі старовинні гробниці з античними грецькими прізвищами. Воно стоїть навколо зручної колись затоки, яка тепер називається "Старим Портом", але вживається тільки рибальськими човнами. Від старого порту починається головна вулиця міста, Канеб"єр. До моря підходять кілька гірських хребтів. Тому місто поширюється долинами, як пальці від центру.