Після
відвідин мистецько-пісенного фестивалю «Осіннє золото» присвяченого
поетові-пісняру Дмитрові Луценку, на Полтавщині, буквально у наступні
вихідні дні по-літньому теплого яскравого сонячного вересня доля
подарувала ще одне диво зустрічі з народним мистецтвом. Як діамант сяє
багатьма гранями, так і зустрінуте мною диво – фестиваль «Кролевецькі
рушники» – теж багатогранне.
Україна.
Полтавська область. Земля, відома своєю родючістю, мальовничою,
оспіваною класиками, природою, та, найголовніше, людськими талантами. Що
варте лиш ім’я Григорія Сковороди!
Не передати особистих
почуттів від нової зустрічі з рідним Києвом. Прилетіла напередодні
державних свят – 22 -го серпня. Порівнюючи красу двох столиць по обох
боках Атлантики – Києва та Нью-Йорка – краса нашої столиці, повірте,
переважає. Холод і архітектурна колючість такої привабливої для
мільйонів людей столиці світу Нью-Йорка і вкраплене у густу зелень та
верхівки соборів прадавнє Правобережжя нашого Києва.
Микола Подрезан: Від українського плейбоя до знаного мандрівника на інвалідному візочку, або «Чергова Говерла київського життєлюба, прагматика та мрійника»
Миколу Володимировича знаю сто років... У молодості разом працювали
на ниві культури в Києві. З тих пір і до сьогодні об’єднує нас цікавість
до динамічної діяльності, допитливість, бажання доводити власні проекти
до завершення та подорожі. Останніх років з 20-ть, окрім спілкування в
онлайні, щорічно відвідую його в дуже скромній двокімнатній квартирі, де
він мешкає з дружиною Наталею та батьком Володимиром Вікторовичем,
якому, між іншим, днями виповниться 100 років.
Уже дев’ятий рік поспіль на відомій, знаменитій
«Союзівці» – відпочинковій оселі українців Америки, що в Кесткільських
горах штату Нью-Йорк, – відбувається фестиваль української культури.
Дев’ять років – ще дитячий вік порівняно з іншими фестивалями,
наприклад, Нью-Йоркським, який наступного року святкуватиме свою
зрілість – 40 років. Але Fest Soyuzivka набирає розмаху, міцніє, мужніє,
розбудовує свою фестивальну інфраструктуру значними кроками.
У попередньому числі (№ 27)
нашого тижневика в огляді Л. Корсун «Тріумфальна хода планетою фільму
«Плем’я» режисера Мирослава Слабошпицького»
(http://www.chasipodii.net/article/15436/) ми вже писали про міжнародний
успіх цього фільму. Нагадуємо, він демонструється нині на екранах 44
країнах світу, отримав 43 нагороди міжнародних фестивалів, зокрема, три
від Канського-2015. З 15 по 29 червня ц. р. пан Слабошпицький,
всесвітньовідомий український кінематографіст, презентував свій фільм у
США разом з ведучою актрисою цієї стрічки Яною Новіковою. Він люб’язно
погодився на інтерв’ю для тижневика «Час і Події». Непересічна
особистість, енциклопедист у галузі світового кіно, екстравагантний,
сміливий, відвертий як на екрані, так і в судженнях. Приваблює своїми
ерудицією, відкритістю демократичністю.
Від редакції: До уваги наших читачів. 10 липня в Чикаго
розпочнеться показ найпопулярнішого нині в усьому кіносвіті фільму
українського режисера Мирослава Слабошпицького «Плем’я». Мирослав
Михайлович нещодавно перебував у Штатах. Нам вдалося взяти у нього
ексклюзивне інтерв’ю через скайп із Лос-Анджелеса. Надрукуємо його в
наступному числі, якраз перед прем’єрою. Нині ж пропонуємо загальний
огляд уже сказаного та надрукованого про найбільш титулований фільм за
всю історію українського кіно. Фільм, що буквально «підірвав» Інтернет.
Фестиваль українського кіно у Нью-Йорку («Кінофест NYC»)
започатковано п’ять років тому (2010), і став він значною
культурологічною подією метрополії. Ініціатором його організації був
мешканець Нью-Йорка, великий шанувальник кіно, українець Андрій Колодій.
Українці
вдома та в закордонні, починаючи з листопада минулого року, тобто,
Євромайдану, і по сьогодні дивують увесь світ. Ніхто не сподівався такої
активності та самоорганізації людей. На захист країни масово стали
добровольці, волонтери. Це – найпопулярніші сьогодні слова. А ще –
громадські активісти. Тисячі об’єднуються в громадські організації.
Виконують роботу державних чиновників, контролюють їх, вимагають
справедливості. Волонтери, добровольці, громадські активісти – це люди з
вогником, ні – вогнем у душі.
