У вихідні дні 11-12 серпня ц. р. у програмі 10-го українського фестивалю Uketoberfest-2018 у Чикаго одним з топових виступів був виступ київського поп-рок гурту «Антитіла», який мав шалений успіх. Розповідають свідки, що позитивне сприйняття гурту слухачами межувало з фанатичним визнанням. А за підрахунками організаторів фестивалю виступ групи «Антитіла» зібрав близько 5000 слухачів. Навіть участь у концертах відомого Тараса Петриненка не змогла забрати в «Антитіл» з її харизматичним шоуменом і солістом Тарасом Тополею належну їм оцінку.

65-річний киянин Микола Подрезан - кавалер орденів «За заслуги» 2-го та 3-го ступенів, заслужений працівник туризму України, 27 років тому в автомобільній аварії він зламав хребет і був змушений пересісти на інвалідний візок довічно. Але не скорився долі людини з обмеженими можливостями.

«Сильнішого твору про Українську Повстанську Армію в Україні та й поза її межами не існує. «Троща», безумовно, творча удача Василя Шкляра».

(Михайло Андрусяк,
письменник, дослідник історії УПА, лауреат Національної премії ім. Т. Г Шевченка)

Мер міста Львова та керівник партії «Самопоміч» Андрій Іванович Садовий зустрівся з громадою Нью-Йорка в суботу, 3 березня, в Українському музеї. Він завітав сюди у супроводі народного депутата Сергія Кіраля та свого радника Остапа Єднака по дорозі у Вашингтон, де, за його словами, має зустрітися з конгресменами, сенаторами, розповісти про своє бачення ситуації в Україні. В столиці світу він уже відвідав Український інститут, роботою якого вражений, і навіть йому «прислужився», передавши лист-запрошення керівництва інституту мерові міста Нью-Йорк Біллу Де Блазіо, з яким зустрівся опісля. Де Блазіо сказав, що українська громада міста збільшується, є сильною, і для нього важливо її привітати. А Український інститут запросив мера на відзначення свого 70-річчя.

Думаю, що кожен наш читач, де б не мешкав - в Україні, Америці, іншому закордонні - має «свою» церкву, яку відвідує чи то час від часу, чи лише в свята, чи постійно, залежно від своїх духовних та душевних потреб. Всі наші церкви, як і люди, однакові і, в той же час, різні, індивідуальні.

«Наша опера - це постмодернізм,

де ми використовуємо все,

що знаємо, любимо, відчуваємо».

Роман Григорів, композитор

Січень 2018 року став знаковим для знайомства американців з новим, експериментальним модерним мистецтвом України. Без перебільшення можна казати про прорив України на мистецькому фронті.

Другий розділ антології. «Волонтери». Їх безліч. Невідомо, чи є якась статистика. Але напевне відомо, що без волонтерів армія ЗСУ не стала б на ноги. Це - окрема народна армія, без якої (включаючи добровольчі батальйони) ворога не зупинили б, і без якої і до сьогоднішнього дня на передовій наші воїни, мабуть, не вистояли б. Волонтери можуть все. Все, що замовлять їм на передовій або військові госпіталі. Діють оперативно (без затяжних бюрократичних державних тендерів), прозоро, без корупції, за принципом «віддати», а не «взяти». Важливо: вони оперативно звітують перед доброчинцями. До слова, географія волонтерського руху сягає майже всіх країн українського закордоння. Наші читачі знають про це на численних прикладах волонтерів - українців Америки, про яких не раз і не два писала і наша газета.

Книгу привезли мені з України в Америку вже на початку нового, 2018-го. Здавалося, про війну читала немало в нашій, інших газетах, Фейсбуці, чула по онлайн-радіо та в теленовинах. І лише прочитавши на одному подиху цей збірник (антологію), зрозуміла, що ми, пересічні читачі, більше знайомі з офіційною інформацією або полемічними нотатками про війну, і недостатньо знаємо про її Людей. Погоджуюсь з висловлюванням Олени Степової, однієї з авторів антології: «Знаєте, за що я вдячна цій війні? Дурні, а може, й страшні слова, не знаю. Але я вдячна за можливість побачити Людей, показати Людей, за відкриття Людини в Людині».

Це не було офіційне стандартне інтерв'ю. Скоріш, розмова на рівних. Власне, їх було дві: одна - про сьогодення країни, друга - про сьогодення та майбутнє «Червоної калини».

Імпреза, яка зібрала 3 грудня 2017 р. достатній форум учасників і глядачів, зокрема, поважних очільників громади, мала назву «Музичне дійство», присвячене 10-річчю створення Українсько-американського благодійного проекту «Незабутня Квітка». Думаю, не знайдеться жодного читача-українця, кому б не було відоме ім'я американської співачки українського походження і з українським серцем Квітки Цісик (4 квітня 1953-29 березня 1998).