Виборчий процес в Україні все більше професіоналізується. З кожним виборчим циклом наші майстри виборчих технологій та маніпуляцій все більше відточують свою майстерність, щоб досягти головного: виграти вибори ще до їх початку. Ну, може не виграти, але, принаймні, зробити все, щоб «свої» кандидати отримали перевагу уже на старті.
Одним із механізмів досягнення такої переваги є так званий джеррімендерінг – специфічна «наука», точніше, технологія, у якій пересікаються виборча географія та виборча геометрія. Сутність джеррімендерінгу полягає у наступному: треба так майстерно визначати межі виборчого округу, щоб «розбити», подрібнити у різні округи ті райони, виборці яких традиційно голосують за «чужих», і укрупнити в один округ ті райони, що також постійно голосують за «своїх».
Якщо не виходить це зробити логічно, самоочевидно, то роблять це умисно, довільно, нелогічно і так інколи викривляють межі округу, що на карті він має дуже дивний вигляд.
У підсумку такої маніпуляції електоральне ядро «чужих» розбивається на декілька частин і включається елементами у склад інших округів, де більшість мають «свої» виборці. Цим досягається прогнозований виграш «своїх» у даному виборчому окрузі.
Першовідкривачем і автором цієї виборчої технології є губернатор штату Массачусетс Е. Джеррі, який аж 200 років тому (подумати тільки!), у 1812 році застосував її і отримав такий результат: незважаючи на чисельну перевагу у голосах виборців, його противники – федералісти – отримали на виборах до Сенату лише 11 місць із 40, а однопартійці губернатора, що мали меншість голосів, тим не менше, взяли 29 місць. Це стало можливим тому, що Джеррі так дивно покроїв карту виборчого округу, що вона стала схожою на саламандру – і малюнок цього округу під назвою «Gerrymander» було опубліковано як політичну карикатуру. Так народився і прижився цей термін.
Наші майстри джеррімендерінгу також не сплять, вони кожного разу по-різному кроять округи, і ось вкотре уже цього року пріли над електоральною картою України. Знаючи, як голосували виборці на декількох минулих виборах, вони прагнули так покроїти карту виборчих округів, щоб ті округи, що традиційно голосують за національно-демократичні сили, якимось чином подрібнити і включити частинами у ті округи, які голосують за нинішні провладні сили.
Це не так просто, але все, що могли, майстри виборчих маніпуляцій зробили. Детальний аналіз роботи цих політичних «закрійників» ще попереду, а поки що про головне: Центральна виборча комісія таки оприлюднила, нарешті, карту виборчих округів на мажоритарні вибори до Верховної Ради України-2012.
Для цього вона не полінувалася зібратися у суботу, 28 квітня, і з 16-ї години до самого вечора вустами Голови ЦВК – Володимира Шаповала – оголошувала межі кожного округу – область за областю, місто за містом.
Я був присутнім на цій історичній для даних виборів події і можу поділитися з читачами деякими особистими враженнями.

	Засідання ЦВК 28 квітня 2012 р. Розглядається Львівщина

Зала ЦВК була напівпорожньою, депутатів було раз-два – і все. Голова ЦВК монотонно зачитував свою інформацію. До речі, відчувалося, що В. Шаповал є кабінетним працівником і мало подорожував Україною, бо під час зачитання робив численні помилки у наголосах назв міст і районів України. Коли йому підказували правильний наголос, він ґречно вибачався. Але краще б він не вибачався, а вивчав свою країну, бо Голові ЦВК не личить така необізнаність.
Та й персонал ЦВК міг би попрацювати і розставити шефові наголоси в тексті, як це роблять для Януковича клерки Адміністрації Президента. Менше конфузів було б.
А тепер давай, читачу, прикинемо, що матимуть наші області у майбутній Верховній Раді, і як це може вплинути на конфігурацію політичних сил у ній.
Станом на 9 квітня загальна кількість громадян, згідно з Державним реєстром виборців, становить 36 млн. 253 тис. 147 осіб. Середня кількість виборців у одному мажоритарному окрузі має бути 161тис. 140 осіб, плюс-мінус 12%. Отже, кількість округів була утворена відповідно до кількості виборців, а оці плюс-мінус 12% були базою для маневру і маніпуляцій.
А тепер порівнюймо – скільки потенційних депутатів матимуть області, що традиційно голосують за нинішню владу і опозицію.
1. Південний Схід України. Кількість одномандатних округів: у Донецькій – 21 округ, Дніпропетровській – 17, Харківській – 14 Луганській – 11, Одеській – 11, Запорізькій – 9, в Криму – 10, у Севастополі – 2. Загалом – орієнтовно 95 депутатських місць.
2. Західна Україна. Кількість одномандатних округів: у Львівській – 12 округів, Івано-Франківській –7, Хмельницькій – 7, Закарпатській – 6, Тернопільській – 5, Волинській – 5, Рівненській – 5. Загалом – орієнтовно 47 депутатських місць.
На виборах арифметика не проходить, підсумки голосування значно складніші, але тенденції, все ж-таки, є. І цифри свідчать, що Західна Україна, яка може обрати максимум 47 опозиціонерів, повністю програє Південно-східному поясу, де можуть виграти максимум 95 провладних мажоритарників.
Значить, доля майбутніх виборів по мажоритарних округах залежатиме від Центру України – столиці і низки областей, підсумок голосування в яких визначити непросто. А скільки ж депутатів матиме цей не зовсім на сьогодні прогнозований сектор виборців?
3. Центр України. У Києві буде створено 13 одномандатних виборчих округів, у Київській області – 9, Вінницькій області – 8, Полтавській – 8, Черкаській – 7, Житомирській – 6, Миколаївській – 6, Сумській – 6, Чернігівській – 6, Кіровоградській – 5, Херсонській – 5, Чернівецькій – 4. Загалом тут 83 депутатських місця.
Насправді, підсумки виборів будуть більш розмаїтими. Скажімо, і на Південному Сході в окремих округах виграватимуть не тільки регіонали і комуністи, а, наприклад, прибічники В. Кличка, Н. Королевської, безпартійні нейтрали і навіть – чим чорт не жартує – поодинокі представники об’єднаної опозиції.
І у Західній Україні можуть у деяких округах перемагати явні чи приховані кандидати від влади, а також – нейтрали.
У Центрі України картина ще більш розмита, бо тут мають шанси і провладні і опозиційні кандидати, і нейтрали, і представники деяких невеликих партій.
Округи нарізано – ясно, під кого. А кого ж при цьому, так би мовити, зарізали, позбавили свого округу, де політик, можливо, довгий час працював, «окучував» його увагою і допомогою? Це покаже ближчий час. Але у всіх серйозних кандидатів віднині є тільки одне завдання – ґрунтовно готуватися до виборів, на яких прагнути перемагати в ім’я України, незважаючи на усі хитрощі джеррімендерінгу та виверти політичних «закрійників».