Неділя 25 березня залишиться в пам’яті нашій надовго. В цей день українці Чикаго мали чудову нагоду поспілкуватися з Господом через численні молитви.

Більш ніж п’ятнадцять легкових машин від’їхали о дев’ятій ранку з Чикаго в Манстер (Індіана) на Службу Божу до церкви св. Йосафата, де парохом є о. Ярослав Мендюк. Нашу українську Церкву ми одразу впізнали за архітектурним стилем, а також по тому, що біля неї майорів наш синьо-жовтий прапор. Всередині церква дуже затишна, чисто прибрана, світла, з багатьма вітражами і гарно оздобленим іконостасом. Нас зустріли привітні і щирі парафіяни церкви і о. Ярослав Мендюк. Коли в церкві багато людей, то і молитва кожного стає більш щирою і натхненнішою.
Після Служби Божої всі разом з о. Ярославом і членами його родини, з парафіянами місцевої церкви, поїхали на Хресну Дорогу. Це справді унікальне місце на всіх нас справило дуже сильне враження. Побудував цю Хресну Дорогу американець, власник великого магазину, на викупленій ним великій площі землі біля старого родинного будинку.
В сім’ї, де він народився, було восьмеро дітей, жили посередньо. Коли він вивчився, розбагатів, вирішив зробити щось добре для всіх людей, незалежно від національності і від конфесій. Такої Хресної Дороги, мабуть, досі ніхто не збудував. З Божою допомогою цей чоловік знайшов доброго скульптора, котрий надзвичайно тонко відтворив всю історію минулих часів, описану в Євангелії: Хресну Дорогу нашого Спасителя, Його муки і смерть на хресті заради спасіння всіх грішників.
Цікаво, що починається ця дорога з місця, де за довгим столом сидить Ісус Христос, як під час Святої Вечері, але біля Нього нема жодного з апостолів. Він Сам… Тримає в руці хліб і вино… Ісус немов запрошує, щоб сісти біля Нього, розділити з Ним їжу і бути одним з апостолів, понести Його вчення між людей...
Кожна стація, кожна скульптура не залишає байдужим жодного, хто тут проходить. Страждання Ісуса Христа – в кожній частинці Його Пресвятої Постаті, в кожній рисочці Його обличчя. Цікаво, що рослинність тут підібрана така, яка насправді є в Єрусалимі, та яка може витримати наш клімат, навіть трава. Біля кожної стації в траві голубим цвітом розквітли гіацинти, немов живі вогники свічечок. Всі прочани разом з о. Мендюком відспівали Хресну дорогу, автором якої є Наталя Богуслава.
Цікаво, що в кінці Хресної Дороги грішник, який є по ліву руку від Спасителя, має обличчя того скульптора, який виконав всі фігури. Ніхто не погоджувався позувати, щоб потім зображувати грішника, то скульптор вирішив дати грішникові своє лице.
Закінчується Хресна Дорога Гробом Ісуса Христа, в якому залишилася Плащаниця і Ангел, який молиться. Далеко нижче – скульптура воскреслого Спасителя, Його Вознесіння. Ця Хресна Дорога не залишила байдужим жодного християнського серця, заставила задуматись над нашим життям, над нашими вчинками, нашим ставленням до цього, подарованого Господом, світу.
Запрошуємо всіх бажаючих відвідати це особливе місце, посидіти в спокої, задуматись над призначенням нашої земної, такої короткої мандрівки на землі і подумати, який слід добрих вчинків ми можемо залишити після себе для майбутніх нащадків.
Після Хресної Дороги вся наша група переїхала до Пейлос Парку, в церкву Різдва Пречистої Діви Марії, де отець Теодозій Ільницький, ЧСВВ, (Глен Ков, Нью-Йорк), відправив Молебень до Пресвятої Богородиці і молитви за зцілення Родинного дерева. Було відрадно, що на цю службу приїхали багато українців з Чикаго, церква була переповнена. Багато людей були тут вперше. Після всіх молитов відбулося миропомазання. Люди ділились враженнями, що такої відправи ще ніколи не чули. Дякуємо Богові, що можемо бути присутніми в різних церквах і слухати корисні проповіді і молитви. Всі ми поверталися додому втомлені, але радісні, бо мали гарну трапезу для наших душ.
Отець Теодозій, ЧСВВ, щирий, добрий священик, має особливий дар зцілення молитвою, і ми всі любимо слухати його проповіді. Скоро будемо мати можливість зустрітися з отцем на 4-му з’їзді груп Материнської молитви в Глен Кові, що відбудеться 28-29 квітня.

Це вже третя поїздка чиказьців до Глен Кова, і кількість бажаючих поїхати щораз збільшується. Цього разу поїздка планується ще цікавішою і кориснішою, тому не забувайте спланувати свій час заздалегідь і телефонуйте: (773) 653-3577.
Наступний тиждень також приніс багато корисних наук і молитов. В часі Великого Посту до нас традиційно приїжджають з Великопісними місіями священики з України. На запрошення отця Миколи Бурядника в церкві св. Йосифа Обручника науки проводить отець Володимир з Самбірсько-Дрогобицької Єпархії, який служить священиком в кількох селах біля Самбора, зокрема, і в селі Биличі, яке славиться чудотворною іконою Богородиці і чудотворним джерелом.
Чудотворну ікону Богородиці отець Володимир привіз зі собою, і ікона виставлена в церкві св. Йосифа Обручника. Сам отець Володимир розповів про чуда, які сталися біля чудотворного джерельця в с. Биличі.
Події відбувалися наприкінці Другої світової війни. Через село проходили радянські військові і зруйнували каплицю, яка була в лісі, біля джерела. Ішли роки, і про джерело в лісі немов забули, але Господь скерував інакше. Сталося так, що в одного з колишніх радянських вояків, які руйнували капличку, народився незрячий син. Завжди кажуть: «Як в тривозі – то до Бозі»… Чоловік згадав розповіді місцевих мешканців і їхні застереження про цілющу воду джерела. З останньою надією колишній солдат приїхав до Билич, щоби відшукати джерело і просити зцілення в Матінки Небесної для свого сина. Уявіть собі, як зрадів щасливий батько, коли хворий хлопчик побачив казковий Божий світ! З вдячності батько дав селянам гроші, щоби на цьому місці відбудували капличку. Відтоді ще більше людей увірували в чуда Господні, в силу молитви до пресвятої Богородиці.
5 червня 1988 року на цьому місці було відслужено одну з перших привселюдних Літургій, що стало початком виходу УГКЦ з підпілля. 14 жовтня 1994 р. каплицю Покрова Пресвятої Богородиці освятив Владика Юліан Вороновський, єпископ Самбірсько-Дрогобицький.
У 2010 році розпочато будівництво літньої каплиці, «каплиці емігрантів» в с. Биличі, на що отець Володимир просить наші пожертви. Номер рахунку в касі «Самопоміч» – 160351.
У суботу, 31-го березня, група кількістю 16 осіб (з дітьми), їздила в Блумінгтон на виставу американського театру «Три останні роки життя Ісуса Христа». Це було щось надзвичайне. Професійна гра акторів, чудові костюми і декорації, немов перенесли нас в далеке минуле, всі ми були ніби учасниками того часу, коли Ісус ходив по землі, творив дива, навчав своїх учнів, вчив людей жити згідно з Господніми Заповідями. Враження від вистави – фантастичні! Впевнена, що наступного року побачити виставу захоче набагато більше людей.

На цьому наша подорож не скінчилася. По дорозі додому ми всі завітали до церкви св. Йосифа Обручника на Нічні Чування. Хоч такі молитви були в церкві св. Йосифа Обручника перший раз, людей прийшло дуже багато, майже повна церква. Священики парафії: отець парох Микола Бурядник, о. Володимир Кучер і гість з України – отець Володимир Нестер – дуже цікаво провели вечірні молитви. Був відправлений акафіст до Страстей Господа Нашого Ісуса Христа. Після цього всі люди взяли свічки, запалили їх і поклали у формі сяючого хреста посередині церкви. Особливе враження справляло це все тоді, коли світло в церкві поступово вимикали.
Цю цікаву ідею придумав отець Володимир Нестер, духовний опікун відпустового місця – Билицького Духовно-Реколекційного Центру. Народився о. Володимир у селі Дністрик, біля витоку Дністра на Самбірщині, в сім’ї вчителя. У 1992 році закінчив Український Греко-Католицький ліцей ім. Климентія Шептицького. З 1995 по 2001рік навчався у Львівській Духовній Семінарії Святого Духа разом з отцем Миколою Бурядником. У 2002 році заснував Фонд для безпритульних дітей. Отець Володимир дуже радо приїхав на запрошення отця Миколи Бурядника подивитись, як живуть українці далеко від рідного краю.
Отче Володимире, розкажіть, будь ласка, про свої враження від перебування в Чикаго.
– Я приємно вражений, що побачив тут дух рідної України, почув рідну мову, відчув рідну культуру. Дуже втішений тим, що українці – емігранти – не втрачають своєї ідентичності, а, навпаки, стараються ще більше розвивати і примножувати національні скарби: культуру, мову і віру. В очах прихожан і парафіян церкви св. Йосифа Обручника я побачив живий вогник твердої віри, і цей скарб я постараюся передати своїм парафіянам в Україні.
Щоб Ви хотіли побажати нам, українцям Чикаго, і всієї Америки?
– Бажаю всім українцям отримати Благословення від Воскреслого Христа! Хай радість наповнить душі всіх християн у Великодній час! Я щиро вдячний за те, що я тут побачив, як поширюється і набирає сили серед віруючих Материнська молитва. Адже молитва матері за своїх дітей – це сильна зброя за наше підростаюче покоління, за добробут і майбутнє України. Я тішуся тим, що церква св. Йосифа Обручника постійно заповнена вірними, а це значить, що о. Микола Бурядник проводить велику роботу серед молоді, заохочує всіх до молитви. Я вдячний Богові за те, що зміг бути в цей Великопісний час з Вами, шановні українці Чикаго. Хай Воскреслий Господь Вас усіх Благословить!
– Бажаємо і ми Вам, отче Володимире, Господнього Благословення для Вас, Вашої родини, для всього українського народу! Хай Празник Воскресіння Господа нашого – Ісуса Христа – принесе радість у кожну українську родину, зігріє теплом Божої любові кожне українське серце на всій нашій землі. Хай іскри Божої Любові в серцях усіх людей світу розгоряться вогником доброти, любові до ближнього, хай у цьому вогні навіки згорять сили зла, ненависті, жорстокості. Хай Воскреслий Господь зішле на Україну духа Любові і Єдності!