Великодний піст - важливий період у житті віруючої людини. Це не тільки час для очищення тіла, але час - оздоровлення, укріплення душі через піст, покаяння та навчання. Реколекції - духовна пожива для душі. Під час великодного посту для парафіян церкви Покрова Пресвятої Богородиці, що є у м. Парма, штат Огайо, відбулися реколекції, які проводив отець д-р Андрій Дикий, священик Архікатедрального Собору св. Юра, що у м. Львові (Україна).

Три дні (з 23 по 25 березня) о. Андрій читав лекції з духовної спадщини Преподобного Єфрема Сирійського (Сирина), який, ставши святим, залишив нам неоціненний скарб повчань для побожної людини. Моя стаття для віруючих людей і для тих, хто шукає вдосконалення душі і тіла. Творець створив людину, і вже якою дорогою вона піде, залежить від її волі. І щоб це добре зрозуміти та усвідомити, о. Андрій привіз нам цикл лекцій, даючи світло Божої науки нашим серцям. Той - мудрець, хто часто карає тіло голодом і спрагою, щоб привчити його до діяльності, і той, що навчається духовно. Але хто очищає себе у цих двох горнилах - той прекрасний духом і тілом, і чим більше себе очищає в них, тим більше проявляється краса його. Тілесна діяльність служить зброєю до підтримки здоров'я і подолання лінощів, біля неї і душа робиться уважною - приборкує і перемагає в собі злі бажання. Розмірковуючи над покаянною молитвою Преподобного Єфрема:

«Господи і Владико життя мого, дух млявості, недбайливості, владолюбства й пустослів'я віджени від мене. Дух же доброчесності і смиренномудрія, терпіння й любові даруй мені...» (покаянна молитва Пр. Єфрема Сирійського), о. Андрій підвів до важливого висновку; смирення є джерелом усіх благ для людини. Смирення - це радість духу, веселість мудрості. Ніхто в цьому світі не живе таким високим життям, як смиренний, і тільки досконалі люди досягають висоти смирення.

Багато людей відвідали реколекції, які дали їм можливість збагатитися духовно. Кожен виніс неоціненний скарб - багатство, яке не вкраде злодій і міль не підточить. Впродовж трьох днів о. Андрій, разом з парохом о. Михайлом Дроздовським, провадили Святі Літургії та сповідали людей. Великопосний час став для них часом Божої благодаті, бо з чистим серцем змогли прийняти Святе причастя. У неділю, 25 березня, по завершенні Божественної Літургії, учасники церковного хору заспівали о. Андрію «Многії літа». Багато парафія та прихожан були вдячні отцеві та дякували йому особисто за такі корисні та конче потрібні науки.

Щоб краще познайомитись з о. Андрієм Диким, я запросила його до розмови. О. Андрій згодився, проте відірватися на розмову було важко. Багато людей підходило з різними потребами, а то просто поспілкуватися. Тож це інтерв'ю може бути цікавим для багатьох людей.

о. Михайло Дроздовський разом з парафіянами та прихожанами слухає реколекції	о. Андрій Дикий дає науки Преп. Єфрема Сирійського

О. Андрій: Преподобний Єфрем Сирин жив у часі зародження християнства. Він походить зі Сходу, народився і виховувався у побожній родині. Багато його родичів були мучениками за віру. Молодим юнаком він зрозумів свою місію, став монахом, жив у пустелі і так провадив своє життя, повчаючи своїх учнів. Він багато писав, укладав молитви та різні повчання. У своїх лекціях я використовую ці повчання та науки, так як для сучасних людей вони є так само актуальними, як і у той час, коли жив Преподобний. Тому що вони побудовані на Божих заповідях, які є вічними. Сучасна людина, зі своїми плюсами і мінусами, має часто вади, які мусить виправляти духовними вправляннями, гідним християнським життям, виконуючи заповіді Божі. Навчатися у таких святих, яким є Єфрем Сирин, для нас - великий скарб, бо він уже протоптав дорогу до святості - дорогу покаяння і смирення, бо досягнув святості. Нам потрібно взяти уже готові науки і використати їх у нашому житті.

О. Андрій: Ці науки призначені для загального кола людей, не дивлячись, де вони проживають - чи в Україні, чи в Америці. Це духовні скарби, які нам залишив Преп. - великий отець Церкви. Це не є моя наука - це наука преподобного отця, який є святим, а ми тільки перебуваємо у мандрівці до осягнення царства Божого. Він уклав покаяльну молитву, яку ми вживаємо у часі Великого посту.

Жур.: Що є визначальним у ваших реколекціях, на чому зосереджений найбільший акцент?

	цікава розмова з о. Андрієм Диким у журналіста Віри Іваницької

О. Андрій: Найважливішим для усіх віруючих є смирення і любов. Смирення є для всіх головним: як для бідних, так і для багатих. Воно відкриває двері до неба. Воно відганяє якийсь бунт, ворожнечу, гордість, ненависть поміж людей. А також, звичайно, любов до Бога і до ближнього - це є основа нашого спасіння. Ці дві теми були кульмінаційними. Бо без любові і терпеливості неможливо жити у спільноті. Ми не є особи, що живемо відособлено десь у пустелях, завжди комунікуємо і тому маємо мати покору і смирення, любов до ближнього і до Бога.

Перша тема була про Божий Промисел, як дійшов молодий Єфрем до розуміння, що все відбувається не випадково у цьому світі, що всім керує Божий Промисел. Якщо залишимось впертими, то Божий Промисел буде безсилим. Друга тема стосувалася боротьби з дияволом, який весь час нападає на людей.Третя і четверта науки - це роздуми над покаянною молитвою Єфрема Сирина: «Владико, даруй мені дух ціломудрія», тобто, дух чистоти і «Духа же смиренномудрія даруй мені». Завершальною була тема «Любов».

О. Андрій: Це третій приїзд до Америки. Вперше я приїхав до Чикаго, і це місто справило на мене велике враження, насамперед, українська громада. У Клівленді я теж побачив, чим живуть українці. Був приємно вражений, що у Пармі, як і в Чикаго, є Українське село, я відвідав українські церкви і бізнеси. Щодо церкви Покрова Пресвятої Богородиці, то це: по-перше - активність і молодість парафії (не молодий вік людей), а повне життя в парафії, те, що вона розвивається. Я бачив багато активних парафій на американських землях. Але тут прямо таки бурлить життя, бо люди зібралися біля ідеї побудови свого храму. Вони цю ідею, як я зрозумів, виношували багато років, десятиліть, і ось на їхніх очах повстає величний храм. То, направду, свідчить про те, що люди живуть справжнім парафіяльним життям, вони зібрані в спільній праці для добра, щоб зберегти свою церкву, свої традиції. Є школи, є хори, працюють різні гуртки, є садочок, щоб плекати молоде покоління в дусі українства, щоб вони не так швидко асимілювалися в американському середовищі, а творили свою українську ідентичність разом з Україною.

о. Андрій Дикий та журналіст Віра Іваницька

Жур.: о. Андрію, ви - духовна особа, багато спілкуєтеся з людьми в краю і тут, в Америці. В чому бачите різницю, і яка загальна картина уявлень?

О. Андрій: На це питання не можна дати однозначної відповіді, тому що загальне враження склалося через американські фільми. У людей сформувалося поняття, що тут течуть молочні ріки з медовими берегами. Хоча життя простих людей дуже відрізняється. Картина кардинально змінюється, коли ближче ознайомлюєшся; щоби щось досягти, треба дуже багато працювати. Зараз молоде покоління більше розуміє ситуацію і більше працює над своєю освітою, всамодосконаленням, щоб здобути впорядковане життя. Звичайно, якщо нічого не робити, то можна зійти на манівці. В Україні так само я бачив багато людей, які і тут зійшли на манівці і деградували через якісь обставини, через якісь труднощі або невдачі, через брак самоорганізації. Якраз науки Єфрема Сирина дають відповіді людині, як треба жити.

О. Андрій: Повчання Преподобного Єфрема лягають в душу, спонукають до роздумів. Ми мали благословенний час під час тих реколекцій торкнутися до Божої благодаті через слухання Божого Слова. Це дуже важливо. Дай Боже, щоб воно проросло, те Боже Слово, дало добрі плоди людям: зневіреним - надію, тим, що опустили руки - піднестися. А тим, котрі досягли певного успіху, щоб були людьми добрими і служили іншим. Людина душею розуміє, що потребує певного духовного життя і мислення.