26 лютого 2012-того року під егідою НТШ і Округи СУА Українська Громада Метрополітального Детройту почала місію відзначення пам'яті жертв голодоморів в Україні.

У залі УКЦ зібралося багато присутніх. Голова Округи СУА - Лідія Яхницька - відкрила свято. Хвилиною мовчання вшанували пам'ять невинно убієнних жертв.

Голова НТШ - Олена Паливода - представила присутнім вмілого доповідача, магістра - Ганну Білинську, яка розповіла про голодомори в Україні. Хочу підкреслити - голодомори та їхні наслідки для українського народу. Цитую подані нею слова:

Пам'ять серця... Пробудження пам'яті... Слово совісті.

Все це стосується українського народу.

Серця зболені, пам'ять затуманена від страждань. Совість залякано мовчазна.

Але прийшло пробудження разом з Незалежністю, прийшла Помаранчева революція - культурна, толерантна, революція волі і свободи, яка зголосила світові Україну, а Україні згадала про минуле і трагічне. І вся Україна у 2012-13 роках відзначає 80-тиріччя голодомору-геноциду. Але не можна забувати і інші голодомори трагедій України, організовані злочинною комуністичною партією під керівництвом її вождів - Леніна та Сталіна.

Вони вже тут. Вони довго йшли. Мільйони, мільйони наших рідних, знайомих і незнайомих.

Одні йдуть близько 300 літ, інші - 90, треті 80, четверті - від 1946-го року. Мільйони померлих від голодоморів. Вони йдуть Чумацьким шляхом до нас, побачити свічки пам'яті у вікнах наших осель, почути молитви за них, подякувати нам, що нарешті їх згадали, замучених російським царатом, більшовизмом, комунізмом. Замучених за те, що вони були українцями.

В коло таких українців, померлих від голоду в 1931 році, потрапив 19-ти річний Андрій Остапенко, колгоспник із Сумщини. Невідомий канцелярист видав про це довідку, у якій чітко вказано у графі «Причина смерті - українець». Яким треба було бути безстрашним і мужнім, щоб зробити таке послання у майбутнє! Адже про голодомори можна було говорити після 1987-го року, а довідка пішла в архів і є до сьогодні правдивим, страшним свідченням. Проти нас йшло зло, ймення якому геноцид. Свідома, спланована спроба упокорення української нації, а потім і її знищення

Тема голодоморів в Україні така страшна і глибока, що, мабуть, пройде немало часу, поки вона буде вивчена і усвідомлена українцями і світом. Ця чорна сторінка нашої історії виведена на орбіту світових трагедій завдяки великому патріотові України - Вікторові Ющенку. Це завдяки йому голодомор багатьма країнами визнався геноцидом українського народу. Правда, ведучі країни Європи мовчали, мовчать і тепер, підігруючи Москві, поки що не визначились. Мовчить і Ізраїль, хоча він перший, з певних причин, повинен визнати геноцид української нації. З жалем про це писав О. Олесь у 1931 році у вірші «Пам'ятай». Подаю уривок із вірша:

«Коли Україна криваві жнива зібравши для ката, сама умирала із голоду, навіть губила слова, Європа мовчала».

Ще багато цікавого можна було почути але виокремлю найважливіше: першим, хто зробив глибоке дослідження про голодомор в Україні, був польський єврей, вчений Рафаїл Лемкін (1900 - 1959), який працював помічником прокурора на Бережанщині.

А також акцентував на цій темі і виокремив її Джеймс Мейс, американець, який став українцем, одружився з українкою, написав книжку «Ваші мертві вибрали мене». Президент Ющенко нагородив Мейса орденом Ярослава Мудрого 2-го ступеня (дослідник помер 3-го травня 2004 року у віці 52 роки).

Цікавими були виступи молодих виконавців: К Форошовської, яка прочитала вірш на слова В. Кривої «Геноцид українського народу» та Д. Слюсарчука «Монолог Мазепи» (автор - Роман Юзва).

Я подала тільки частину доповіді, в якій передані ці страшні трагедії нашої нації. Велику вдячність від усієї української громади складаємо Ганні Білинській, яка так глибоко (а багато ще про що можна було б продовжити писати та, на жаль, доводиться скоротити, щоб розмістити в газетах) розкрила тему голодоморів в Україні.

І, звичайно, також щиро дякуємо нашим молодим талантам -декламаторам віршів.