Після всіх різдвяних свят ми поволі підійшли до Великого посту, який починається з читання святого Євангелія і з посних відправ на Сорокоусти. Всім відомо, що у світі все змінюється, речі псуються, зношуються і потребують ремонту, так само змінюється і наше здоров’я, потребуючи особливої уваги і лікування. Подібної уваги потребує і наша душа, потребує очищення і молитов.

У цьому світі на нас чекає так багато спокус, зла, гріховності і зневаги до Господа, до Його Божих законів. Коли знемагає наше тіло, то ми звертаємось до лікарів, до народної медицини, які нам часто допомагають. Подібного лікування потребує і наша душа. Найкращим лікарством і бальзамом для душі є молитва, піст і милосердя.
Молитва – це та тоненька ниточка-стежечка, що єднає нас з небом. Вона підносить наші думки, прохання до Господа, якого ми перепрошуємо за наші гріхи, просимо допомоги у всіх наших починаннях і випрошуємо всі земні ласки для себе і для наших близьких людей. Тільки у Бога ми шукаємо розради і помочі. Найкраща молитва – це «Отче наш». У цій молитві ми промовляємо: «І прости нам гріхи наші, як і ми прощаємо довжникам нашим»… А чи завжди ми готові простити винуватцям нашим? Чи стараємося помиритися з тими, хто нас чимось прогнівив, образив? Дуже важко навчитися вибачати, але ми повинні навчитися цьому, тому що кожний раз просимо в Господа прощення для себе, для своїх рідних, і Господь нам прощає.
Ми про це повинні пам’ятати, насамперед, у часі Великого посту, щоб зустріти Воскресіння Христове з чистим серцем і чистими помислами. Піст-це оздоровлення нашого тіла і душі, бо звертає нашу увагу на нашу безсмертну душу. З чим прийдемо в свій час до Господа? Якої нагороди чекатимемо? За які заслуги? Слушно каже Святе Євангеліє: «Не збирайте собі скарби на землі, збирайте собі скарби на небі. Бо, де твій скарб, там буде і серце твоє» (Мт. 6, 19-21).
Третій найкращий лік на рани нашої душі – це милостиня. Святий Іван Золотоустий твердить, що милостиня вимолює прощення наших гріхів у Бога. Христос казав: «Убогих матимете між собою»… Поміж нас є багато людей, потребуючих матеріальної і духовної підтримки. Їхні зранені душі потребують нашої опіки, лагідного слова, уваги, від нашого ставлення до цих людей залежить часто їхнє життя, їхня доля. Наша лагідність, доброта, співчуття, дбайливість та дух прощення допомагають залікувати їхні душевні рани, воскресити в них віру, надію і продовжувати нормальне життя. Так мало потрібно від нас – тільки щирої посмішки, щирого слова, маленької підтримки – і людина ніби воскресає.
Подумаймо про це сьогодні, в час Великого посту, і якщо цінуємо справді наш найбільший скарб – нашу безсмертну душу – то зробімо все для добрих справ, наповнімо нашу найдорожчу скарбничку, а Господь допоможе нам у тому прощенні та скріпить нашу волю в пошуках найцінніших на світі скарбів. Господь сам запевняє нас: «Де твій скарб, там і буде серце твоє». Святе Євангеліє розповідає нам про багато «несподіванок», що їх вчинив Христос. Багато людей були переконані, що багатство – це Боже благословення, а Христос каже: «Легше верблюдові пройти через вухо голки, ніж багатому увійти в Царство Боже» (Лк. 18,25).
Але найбільшу несподіванку приносить нам Святе Євангеліє. Там розповідається про Страшний Суд, де Христос утотожнює Себе з кожним із нас, коли каже: «Істинно, істинно кажу вам, що ви зробили одному з моїх братів найменших – ви мені зробили» (Мт. 25, 40). Якщо ми допомогли чимось бідній людині, нагодували, одягнули, добре слово сказали – це ми Ісусові зробили.
Як бачимо зі Святого Євангелія, найважливішим обов’язком нашим, як християн, є висловлювати на кожному кроці нашу любов-милосердя для всіх потребуючих. Завжди легше допомогти комусь, ніж самому просити допомоги. І завжди добро повертається до тих, від кого воно виходить. Пам’ятаймо, що дорога до Вічності йде через нашого ближнього, через наших братів у Христі. Усі наші добрі справи заблищать діамантами на вазі найвищого Судді. А їхня відсутність буде нестерпною порожнечею. Здається, що все так просто, стараймось робити добро, не чекаючи на подяку, нагороду, бо нагорода завжди нас знайде, як і молитва, що знає свою дорогу. Напевне, єдиною необхідністю в житті справжніх християн – це робити людям добро, виражати на кожному кроці милосердя до тих, хто потребує нашої допомоги. «По тім пізнають вас, що ви мої учні, якщо любов матимете між собою», – повторював Христос.
У нашій громаді є багато добрих, співчутливих до чужої біди, людей. Вони завжди виконують свій християнський обов’язок, допомагають хворим, немічним, дітям-сиротам. Хочеться подякувати і низько вклонитися таким людям, для яких не байдужа чужа біда. Всі ми знаємо п. Романа Зайця, який постійно опікується хворими дітьми в Україні. Скільки добрих сердечних листів зі словами подяки отримує кожний раз цей сердечний чоловік. Від усієї великої української громади Чикаго низький уклін Вам, шановний пане Романе, за добре, щире і велике серце справжнього християнина. Всіх Вам земних благ і Господнього Благословення на всі Ваші благородні справи.
Хай береже Вас Бог.
Будьмо милосердними, співчутливими один до одного, адже ми всі – діти однієї Матері – України.
Запрошуємо всю українську громаду, всіх учасників груп материнської молитви всіх українських церков Чикаго на Молебень, який відбудеться в Храмі св. Володимира і Ольги в неділю, 4-го березня, о 1 год. пополудні на честь Другої річниці Материнської молитви.
Нагадуємо, що Нічні молитви відбудуться в п’ятницю, 2-го березня, о 8 год. вечора в Пейлос Парку, в церкві Різдва Пречистої Діви Марії
(тел.: 773-653-3577).