Абсолютно несподівано для себе українська влада намацала те слабке місце, яке українські громадяни здатні активно захищати. Всього лишень чотири букви – EX.ua, а яка реакція! Такого народного гніву в країні не бачили вже років сім.

З давньоримських часів відомо, що найбільше народу потрібно було хліба й видовищ.
З грошима на хліб в українських громадян наразі так собі, однак видовищ найбільш активній частині суспільства вистачало. І не тому, що є гроші на розваги, а тому, що є інтернет. А значить, можна потеревенити з однодумцями про те, як кепсько в країні живеться, посварити опонентів – і спокійно сісти дивитися новий фільм або почитати нову книгу.
А оскільки книги останнім часом – дороге задоволення, то більшість книжок, котрі читають молоді й освічені, стягнуті з інтернету. Та ж сама історія – і з фільмами. Навіть цікавіша – на багатьох фірмах можливість стягнути на роботі фільми з інтернету вважається серйозним додатковим неофіційним бонусом для працівників.
І тут на тобі – закрили один з найбільших файлових обмінників, яким користувалися тисячі, якщо не мільйони українців.
Аналогічна історія вже трапилася кілька років тому, тоді теж закривали файловий обмінник – Infostore – з цілими маски-шоу від МВС. Та операція також запам’яталася «кмітливістю» охоронців порядку – вони помилилися дверима і зопалу увірвалися в редакцію тижневика «Дзеркало тижня», погрожували зброєю і обіцяли всіх арештувати. Потім таки знайшли потрібні двері – і все, сайт було закрито раз і назавжди.
Однак тоді ще в країні був не дуже поширений швидкісний інтернет, користувачів у того обмінника було набагато менше, тож особливого розголосу справа не набула.
На відміну від закриття EX.ua.
Нагадаємо, що власники ресурсу немов відчували око «Великого Брата». Як ми вже писали в одному з попередніх номерів, саме цей файлообмінний ресурс 1 січня закрив публічний доступ до пародії на новорічне привітання президента Віктора Януковича. Представник EX.UA Юріс Пісковий тоді зауважив, що пародійний ролик на новорічне привітання Януковича був обмежений для публічного доступу з ініціативи самого порталу. Але – ініціатива не допомогла, через 30 днів міліція таки постукала в двері.
Відзначимо, що на порталі, окрім сучасних фільмів та серіалів, можна було знайти купу іншої корисної інформації. Рідкісні записи цікавих телепередач, старі (і дуже старі) та авторські фільми, купа досить рідкісних книг, довідників, аудіокниг і так далі. Ну і програми, ігри та тому подібні речі.
І тому коли 31 грудня тисячі користувачів виявили, що «сервер EX.ua не знайдено» – обуренню не було меж. Спочатку нечисленні обурені користувачі пішли пікетувати МВС. Однак відірвати дупи від комп’ютерів, як відомо, доволі важко, навіть якщо ти дуже обурений. Тому далі громадяни почали демонструвати обурення, не відходячи від клавіатур і «мишок».
Першим «впав» сайт МВС.
Далі перестав завантажуватися сайт президента.
Потім завис сайт Партії регіонів.
Потім – сайт Кабінету Міністрів.
Далі – сайти Верховної Ради, Міністерства транспорту.
Почав підвисати через раз сайт СБУ.
Перепало на горіхи і сайту каналу «1+1», який минулого року звинуватив портал у порушенні авторських прав.
А всесвітньовідома хакерська група Anonymous пригрозила нацькувати хакерів всього світу на сайти українських державних органів.
Державна служба спецзв’язку заявила, що вирахує всіх, хто причетний до атаки на сайти влади. У відповідь хакери залізли на сервер МВС і витягнули на світ білий все, що там було. Зокрема, і неліцензійні програми для прослуховування музики (надзвичайно «потрібні» для оперативної роботи), і купу самої музики, і купу піратського програмного забезпечення… Це при тому, що держава виділяє гроші на те, щоб МВС користувалося легальними програмами…
Почався галас і різнобій думок і серед самих представників влади. Першим обізвався Віктор Янукович-молодший, який, як відзначають політологи, є одним з небагатьох людей, які можуть дозволити собі суперечити главі держави і при цьому не отримати в чоло.

Він скерував депутатський запит на ім’я міністра внутрішніх справ Віталія Захарченка з метою з’ясувати, на яких підставах було заблоковано інтернет-ресурс EX.ua.
«Необхідно розібратися в ситуації з точки зору закону. Чому прийняли рішення заблокувати EX і конфіскувати сервери? Чи були ці дії правильними в даній ситуації? Конфлікт між правовласниками і користувачами сьогодні досяг піку в усьому світі. Але, якщо Україна хоче задавати темп розвитку IT-галузі – боротися потрібно з причиною, а не з наслідками. Не можна вирішити «цифрову» проблему «аналоговими» методами. В Україні є великий об’єктивний попит на користування безкоштовним контентом. Той же EX.ua відвідувала за день величезна кількість користувачів. Блокування порталу тільки збільшить трафік на інших аналогічних ресурсах і не вирішить суті проблеми. Сьогодні треба сідати за стіл переговорів і спільно створити таку модель роботи в Мережі, яка влаштує всіх учасників ринку: користувачів, правовласників і державу», – процитувала депутата його прес-служба.
Кажуть, юристи EX.ua самі звернулися до сина президента – і їх почули. Останнє, зокрема, не виглядає надто вже дивним. Британські журналісти з проросійського видання Business New Europe виявили, що латвійці Юріс Пісковий і Валерій Вавилов, які вважаються власниками файлообмінника ЕХ.ua, пов’язані з фірмою, яка допомогла міністру енергетики та вугільної промисловості Юрію Бойка купити нафтову «вишку» за ціною, на 150 мільйонів більшою, ніж та «вишка» коштує на ринку. «Відкат» у 150 мільйонів доларів – то вам не забавки, біля таких грошей випадкові люди не ходять.
Та й раніше представники ІТ-галузі тісно співпрацювали з Януковичем-молодшим зокрема і з владою взагалі. До тих, хто не дуже хотів співпрацювати, приходили маски-шоу з «Беркутом» чи ОМОНом. Втім, деяка користь з цієї співпраці таки була.
22 грудня 2011 року в першому читанні було прийнято законопроект, спрямований на врегулювання діяльності IT-галузі в Україні – «Про економічний експеримент щодо створення сприятливих умов для розвитку в Україні індустрії програмної продукції». Документ, співавтором якого є Янукович, розроблявся спільно з Асоціацією IT-Україна.
Власне, про сам цей проект наші читачі могли довідатися з інтерв’ю «Урядового кур’єру» з Ігорем Лисицьким у №45 за 2011 рік.
А зараз така тісна співпраця програмістів з владою може піти на користь і простим користувачам.
Після Януковича-молодшого на захист EX.ua стала відома своїми провокаційними заявами депутат-регіонал Олена Бондаренко.
Далі й Ніна Карпачова заявила у Верховній Раді, що файлообмінник Ex.ua для більшості громадян є єдиною формою доступу до культурних надбань людства.
«Аж ніяк не ставлячи під сумнів необхідність захисту авторського права, хочу зазначити, що в умовах поширеної бідності такий ресурс для сотень тисяч громадян залишається чи не єдиною формою доступу до культурних надбань людства», – уточнила Карпачова про всяк випадок.
Тим часом сам обмінник розблокували, от тільки більшість файлів з нього і далі «тимчасово недоступні для користувачів».
Найгірше в цій історії почувала себе доблесна українська міліція. Мало того, що їм довелося на службі піти проти власної совісті – адже в тому, що представники МВС самі користувалися обмінником, сумнівів немає – то їх ще після того виставили на посміховисько хакери, а начальство ще й зробило з них цапа-відбувайла.
За даними ЗМІ, група, яка закрила EX.ua, опинилася під пресом внутрішніх перевірок, а слідчу, яка вела справу EX.ua, – дівчину 23-24 років – звільнили з органів внутрішніх справ наступного дня після того, як справа набула розголосу. Особливо здивувало представників МВС, які вели справу, те, що канал «1+1», який виступав одним з позивачів проти файлообмінника, раптово передумав і відкликав заяву. Від хакерів канал то не врятувало, але є сподівання, що надалі канал матиме достатньо матеріалів для роздумів про сутність народної любові.

Міжнародний контекст: в Польщі держава відступила, іспанські хакери ідуть у наступ на США

Кажуть, закрити EX.ua українську владу змусили вимоги американських колег, котрі на цей портал вже давно точили зуби. Тим не менш, в такій скрутній ситуації – коли хочеться і стосунки з активними захисниками авторських прав зберегти, і від розлючених власних громадян не отримати «чорну мітку» – опинилася не тільки українська влада.
Схожа ситуація зараз і в Польщі. Поляки вже доволі тривалий час намагаються зрозуміти, хто ж правий, а хто помилявся. І, за всіма зовнішніми ознаками, це саме той випадок, коли «тисячі користувачів комп’ютерів не можуть помилятися». Польські журналісти спробували провести дослідження, і виявити, хто ж вони такі – ці нахабні викрадачі чужого «контенту». І, на свій подив, виявили, що найчастіше порушує авторські права… польська інтелектуальна еліта нації. Саме вони найбільше цікавляться новими фільмами, книгами і музикою.
Після масових дебатів, ще більш масових протестів і ще більш масових атак хакерів на сайти влади, Польща відклала ратифікацію Торгової угоди з боротьби із контрафактною продукцією АСТА.
Ще більш радикальну позицію, ніж їхні польські колеги, мають іспанські хакери.
Іспанська Партія Піратів має намір почати юридичну кампанію проти ФБР США, яке нещодавно закрило файлообмінний проект Megaupload.
«Ця ініціатива є відправною точкою для законних інтернет-користувачів, які хочуть, щоб їм була надана допомога в захисті своїх прав від сторін, що агресивно запирають культурні матеріали для забезпечення власної фінансової вигоди», – заявили іспанські пірати.
Подібні піратські партії як політичний рух за свободу інформації, виникають зараз у різних країнах. Їхньою офіційною метою є реформа законодавства в сфері інтелектуальної власності, патентів, копірайту. Вони виступають за вільний некомерційний обмін інформацією і неприпустимість його переслідування згідно із законом, а також за недоторканність приватного життя.
У 2009 році в Швеції Партія піратів навіть зуміла завоювати крісло в Європарламенті. Є підозра, що ще за пару років представники цих партій отримають більшість в уряді не однієї і навіть не двох країн.

Суть проблеми: дайте ліків від жадібності

Здавалося б, все цілком логічно: на людину впав талант, вона написала книгу (заспівала пісню, зняла фільм), і тепер вимагає від всіх, хто користується цим талантом, певної фінансової віддяки. Так то воно так, але не зовсім…
Найкраще досліджувати нюанси цього процесу на прикладі науки. Дослідникам історії науки відомо, що найоригінальніші ідеї спадають на думку зазвичай в один і той самий час відразу двом людям, які можуть жити на різних куточках планети і взагалі не знати одне одного. Але – зазвичай в однієї з цих людей домінує права півкуля головного мозку, в іншої – ліва.
Навіть знаменитий винахідник Нікола Тесла (без якого не було б ні електрики, ні інтернету взагалі) завжди казав про свої винаходи – це не мої відкриття, я є тільки провідником для ідеї на їхньому шляху зі світу ідей у світ людей.
Коли йдеться не про цілком конкретні наукові ідеї (які зрозуміти зможе далеко не кожен з тих людей, яким вони приходять до голови), а про більш розмиті поняття – подібні мелодії чи сюжети, кількість людей, яких «привалило» подібним талантом, є ще більшою.
Все це мало б наштовхнути автора ідей на думку, що його ідеї не є його витвором і не є його власністю. Ідеї й справді «літають в повітрі», а приватизовувати повітря – марна річ.
Інша справа – що тільки ті чи інші люди можуть ідею підхопити і розвинути. Але якщо вони будуть використовувати дані Богом таланти тільки з метою власного збагачення – це може призвести не тільки до приватних неприємностей для «талантів», а до серйозної небезпеки для всього людства.
Першим авторське право вдарило по науці. Якщо раніше вчені відверто ділилися своїми ідеями і могли спокійно обговорювати їх з колегами, то останні кілька десятків років всі носяться зі своїми ідеями, як курка з яйцем, і страшенно переживають, щоб ніхто не вкрав. Один з наслідків такого ставлення – знижується «екологічність» винаходів, адже обговорення потенційних небезпек того чи іншого приладу (для прикладу) зводиться до вузького кола колег. Вчені в сусідніх кабінетах не знають, чим займається їхній сусід, а довідатися, що пишуть наукові журнали в твоїй галузі, можна тільки за досить пристойні гроші – що зовсім не сприяє науковому прогресу.
Ще інша біда – що далеко не завжди генератор ідей може їх втілити в життя. Генератори тримають ідеї при собі, реалізатори плюють в стелю. Ще частіше реалізатори беруть ідею без дозволу (незважаючи на всі закони про охорону авторського права), і потім довгі роки отримують гроші за «авторське право», залишаючи самих генераторів на голодному пайку.
В культурі активне дотримання авторського права приводить до ще гірших наслідків. В руках окремих зірок скупчуються величезні потоки грошей – а це згубно впливає як на самих «зірок», котрі частенько втрачають глузд від раптового щастя і впадають в найрізноманітніші «гріхи тяжкі», так і на суспільство загалом. Замість того, щоб спрямовувати ці гроші на боротьбу з проблемами, які загрожують всьому людству вимиранням, люди витрачають купи грошей на те, аби заплатити за розваги. Спроба продати даний тобі Богом талант якнайдорожче може вилізти боком цілій планеті. Люди й справді пов’язані між собою набагато більше, ніж можна подумати, і спроба когось одного перетягнути на себе чимпобільше благ, приносить неприємності цілій купі інших людей, що в кінцевому підсумку шкодить всім разом.

Алхімік проти!

На щастя, лави талантів, котрим природа не поскупилася на ліки від жадібності, зростають. Один з них – автор «Алхіміка», відомий бразильський письменник Паоло Коельо. Днями він підтримав торрент-трекер The Pirate Bay, надавши для безкоштовного скачування кілька своїх книг.
«Будь ласка, завантажуйте мої книги безкоштовно, а якщо вони припали вам до душі – купуйте паперову версію. Це спосіб показати (медіа) індустрії, що жадібність – шлях в нікуди», – звернувся до читачів у своєму особистому блозі Коельо (цитата за РІА «Новости»).
Раніше в пості під назвою «Мої думки про SOPA» Коельо закликав своїх читачів згадати 50-60-ті роки в СРСР, коли багато книг розповсюджувалося виключно в форматі самвидаву. На його думку, багатьом письменникам потрібно не стільки отримувати матеріальну вигоду від творчості, скільки ділитися своїми думками з іншими людьми. Він не засуджує тих, хто заробляє гроші публікацією творів, оскільки, за його словами «сам живе за рахунок цього».
Однак, на думку Коельо, SOPA може зруйнувати Інтернет. Причому він бачить у законопроекті загрозу не тільки для США, але й для усього людства.
«Покупка предмета мистецтва – це не плата за папір, фарби, пензлі, полотно чи ноти, а за ідею, що народилася в сукупності цих предметів. Піратство – вступ до роботи художника. Якщо вам сподобався задум, ви захочете придбати його для свого будинку – гарна ідея не потребує захисту. А все інше – це або жадібність, або невігластво», – вважає Коельо.
І щось в тому є…

P.S. Автор не має нічого проти передруку та розповсюдження зазначених вище думок:)