2012 року українська громада Чикаго відзначатиме 60-річчя Українського Національного Музею – унікальної збірки історичних старожитностей, документів, колекцій газет, журналів, книжок, фотографій, які відтворюють історію поселень нашого народу в Чикаго та в США.
| |
| Іванна Ґорчинська
|
З нагоди цієї знаменної дати, редакція «ЧіП» започатковує спеціальну рубрику під назвою «До 60-річчя УНМ».
Сьогодні ми познайомимо читачів з унікальним документом – рукописом листа Блаженнішого Патріарха Йосипа Сліпого до правлячого єпископа Єпархії св. Миколая – Ярослава Ґабра.
Цей документ зберігався в архіві відомої діячки української громади – Іванни Ґорчинської.
Згідно з «американським» томом «Енциклопедії Українознавства», Іванна Ґорчинська (з дому – Ференцевич) народилася 12 лютого 1924 р. у Львові. Встигла вступити до Львівського університету, але, внаслідок непереборних обставин, спричинених ІІ Світовою, завершувала навчання в університеті німецького Ерлянґера. 1951 р. оселилися в Чикаго. Саме в цьому місті розкрилися її непересічні таланти – інтелектуала, журналіста, громадського діяча. Матеріали її архіву – це унікальна збірка документів, матеріалів, свідчень про життя українців в Америці від 30-х років ХХ ст. і до другого десятиріччя століття ХХІ.
Згадували її так: «Впродовж шістдесяти років вона була активною діячкою організованого українського життя чиказької громади: роками провадила чиказькою пластовою станицею; була багаторічним редактором газети «Нова Зоря»; активною членкинею, секретарем, і імпрезовою місцевого відділу Союзу Українок Америки; багаторічною членкинею Ради Директорів Українського Національного Музею; співробітницею редакції «Енциклопедія Української Діаспори»; ведучою громадських імпрез; впродовж багатьох років – секретарем Українського Конгресового Комітету Америки; активною членкинею РУХУ за перебудову України; протягом багатьох років керувала катедральним хором «Славута»; була секретарем Фундації Українського Голодомору-Ґеноциду США; членкинею управи Української Католицької Освітньої Фундації».
Вона пішла з цього життя 20 січня 2011 р. На «вічну ватру», згідно з пластовим звичаєм, проводжали в однострої. Проводжали всією громадою. З єпархіальної Катедри.
Вищої відзнаки в українській громаді не існує.
Мабуть, вона і не потрібна.
| |
| |