Днями до мене завітали мешканці с. Остапівка Миргородського району, які зверталися до багатьох журналістів всеукраїнських видань, але так і не знайшли підтримку. Річ у тім, що сільський голова Костенко Любов Михайлівна півроку тому була затримана працівниками правоохоронних органів за отримання хабара. Все було знято на відеокамеру та записано на диктофон, але суд чомусь не побачив нічого такого, за що можна було б покарати сільського голову. Виявилося, що якщо сільський голова бере хабарі, то вона працює на благо держави, не порушуючи головних принципів диктаторського впровадження, і аж ніяк не злочинець.
Та не так сталося, як гадалося. Мешканці села вперто, та на останні копійки, за 100 кілометрів приїхали до головного редактора газети «Свобода слова» Ірми Крат, зі словами: «Ви – остання наша надія! Тільки ви нам допоможете!!!» Спочатку головний редактор не вірила, що сільський голова так могла «насолити» людям, щоб люди, відклавши усі свої повсякденні справи, приїхали до редакції шукати правду. Скаржники розповіли, що сільський голова від Партії Регіонів дивом виграла вибори. За час свого правління за 8 тисяч гривень продала панський маєток, який вже зараз в Інтернеті коштує 80 тисяч доларів. Придбала собі у Миргороді квартиру та автомобіль за 120 тисяч гривень. За безцінь продала школу під демонтаж, здає в оренду землі запасу, за які сплачують мізер, або й, взагалі, гроші йдуть «прямою дорогою до кишені головихи». На суді ж сільський голова жалібно пояснює, що все це купила на зекономлені кошти, які заощаджувала протягом важкого нестерпного до долі року, ледь не голодуючи.
Вислухавши селян, молода журналістка поїхала на наступне слухання суду. Як тільки журналіст зайшла до судової зали, то і суддя, і прокурор в прямому сенсі цього слова – ледь не зомліли. Кожен з них розумів, що це – повний провал. З впевненої у собі підсудної, обвішаної золотими прикрасами, мов ялинка перед Різдвом, одразу, перстень за перснем, почали зникати з пальців прикраси. Нервуючи, вона непомітно почала стягати їх з пальців та класти до кишені. Таких дивних сцен журналіст ще не бачила ніде. Суддя одразу почав об’єктивно розглядати справу. Наводимо пряму мову скорочено. Запитання до підсудної: «Ви мали телефонну розмову зі Скидан, ось запис вашої розмови»:
– А ви завтра будете у місті, ну щоб мені до вас не їхати?
– Ну, да.
– Як домовлялися.
– Ну, да.
– По п’ятдесят.
– Ну, да.
– То це 1250 доларів?
– Та, ну, мабуть, да, я не знаю точно, як там?
– А можна у гривнях?
– Та, без проблем.
– Десять тисяч гривень. Таке ж ?
– Та, ну, да.
– Ну, це ж ви мені землю не ту що коз пасти? (мова йшла про 25 соток землі під будівництво будинку).
– Та ні, як і домовлялися, я вже документи зробила, зворотної дії немає…
І так далі по тексту.
Але, хотілося б відзначити, що це вже другий суд за позовом селян, бо по цій же ж справі, сільському голові дали три роки умовних з відтермінуванням у два роки. Сільський голова наразі продовжує працювати у сільській раді, займається попередньою діяльністю та впевнено усім говорить: «У мене все схвачено». На суді журналіст була просто шокована тим, що чула і бачила; щотижня буває на судах, але з таким абсурдом ще не стикалася.
Або ось ще такий факт: у підсудної запитує суддя: «Ви вимагали хабар?» Відповідь: «Та це все вона, я особо й не торгувалася, звідки я знала, що воно, і хто таке, і що у нього в голові робиться. Я вже знаю, що вона і у в інших сільських радах таке хотіла витворяти, то я їм усім подзвонила, щоб і не зв’язувалися».
Наразі головний редактор надіслала до Вищої Ради Юстиції України прохання витребувати матеріали справи та відправити результати перевірки до кваліфікаційної комісії суддів України. В її зверненні обґрунтована вимога – звільнити суддю Миргородського районного суду Черняка Віталія Дмитровича за попередній вирок, а також з’ясувати обставини, хто і коли ще взяв хабар, якщо сільський голова працює на робочому місці і продовжує отримувати премії за плідну співпрацю.

Шукаючи панський маєток – натрапила на танкову оборону!

Два дні тому, після завершення наступного судового засідання у місті Миргороді у справі сільського голови Любові Костенко, яка взяла хабар у розмірі 10 тисяч гривень, вирішила завітати до самого села Остапівка, де цим же сільським головою продані всі найцінніші будівлі району за безцінь. До речі, я вже отримала відповідь на офіційний запит щодо вартості продажу панського маєтку (який вже зараз в Інтернеті продають за 80 тисяч доларів), як виявилося його продали не за 8 тисяч гривень, а за 4 тисячі гривень разом із землею. Окрім цього, сільський голова пояснила, що аукціон не відбувся, бо на оголошення в районній газеті, начебто, ніхто не відгукнувся, окрім М. В.Сидоренка (постійного клієнта головихи, який завжди радо скуповує всіх і все). Після офіційної відповіді, я, все ж таки, завітала до районного видання та переглянула увесь архів газет, але оголошення про продаж об’єкту так і не знайшла.
То ж після суду дорогою селяни розповіли, що за сільським головою стоять дуже впливові люди, які частенько приїжджають до ставка, п’ють, гуляють, стріляють, а на цей раз вже й танк притягнули. Такі собі свого роду «понти» перед останніми Ветеранами Великої Вітчизняної Війни.
Не так давно читала матеріал про те, як військові частини списують для «своїх» військову техніку. Контролю немає абсолютно жодного. Боєприпаси, зброя, техніка: все можна придбати в Українській армії, і це вже не є секрет. Навіть голова Миргородської адміністрації дозволив собі відкрито сказати: «Я багато років при владі, але при цій владі я зрозумів – як це можна робити все, що хочеш, і тобі за це нічого не буде!»

Ірма Крат

 На Львівщині спалили реабілітаційний центр для колишніх в’язнів

Спалено єдиний в Україні реабітаційний центр для звільнених з місць позбавлення волі і більше 20-ти людей залишено на вулиці без їжі, одежі та медикаментів!
Цей реабілітаційний центр з 1998 року існує без жодної копійки від держави, завдяки ініціативі лише двох людей.
Відомий багатьом журналіст Ігор Гнат утримував цей Центр і надавав можливість жити та повертатися в суспільство людям, які втратили надію. Це він робив за кошти, котрі одержував зі зйомки матеріалів про те, як визволяв із сексуального рабства українських дівчат з-за кордону.
Цього року, навесні, він відмовився прийняти до Притулку звільненого, який неодноразово приходив п`яний та казав, що хоче встановити в Притулку життя «по понятиям» та стати в ньому головним. Після відмови цей звільнений підпалив будівлю, де розміщувалися їдальня, склад та медпункт.
Ми разом знайшли кошти та відновили роботу цих приміщень, і Притулок знову запрацював.
Але вночі 18 листопада ця «особа» розбила вікно в дерев`яному гуртожитку, де спало 20 людей і підпалив приміщення. Пожежники не змогли врятувати нічого, і зараз 20 людей, які вже віддали борг суспільству і відбули свій термін покарання та роблять все для того, щоб бути таким ж, як ми з Вами, залишилися в недобудованому приміщенні, без можливостей до існування, підтримки та знову на самоті.
Дві людини, які тримали на собі цей Притулок, після пожежі потребують негайного лікування. «Особу», яка здійснила підпали, міліція не затримала і, можливо, ця «особа» має ще якісь, лише їй відомі наміри.
Ми разом будемо звертатися до державних органів про допомогу та сподіватися, що вона надійде, але з огляду на те, що ми вже три роки поспіль марно стукаємо в кожні «державні» двері, то розуміємо, що, дай Боже, якщо допомога й прийде, то не швидко.
Допомагати будинкам дитини – то важливо, зрозуміло і необхідно. Але допомагати людям, які колись оступилися та скоїли злочин – це також велика і потрібна справа.
Реальне прохання до всіх, хто може допомогти, але не задля піару, висвітлення в ЗМІ, не перед виборами.
Можливо, зараз і не буде часу писати списки, ні грамоти, ні листи-подяки тим, хто допоможе, і ваше ім`я, можливо, ніколи і не згадається. Але у Притулку іншого виходу немає.
Не будемо більше нічого писати – і так все зрозуміло.
Юридична адреса та банківські реквізити Притулку, що в м. Броди Львівської області, такі:
Організація: Благодійна організація «Регіональний Центр соціальної адаптації»
Адреса: м. Львів, вул. Личаківська, 56
ЗКПО: 25556431
Банк: ВАТ «Фолькс банк»
МФО: 325213
Р/Р: 26004000001905
Телефон Ігоря Гната: 067 672 80 30
Ставимо крапу, але сподіваємося…
Просто людське – ДЯКУЄМО!

Раїса Антоник

 Луганськ хочуть перетворити на місто вандалів і хамів

У Луганську за один тиждень трапилося два випадки вандалізму. Спалили літак-атракціон та розтрощили Писанкового лева, подарованого Львовом. Луганськ знову дав інформаційний привід, але, як завжди, негативний. За останні два місяці дурнуватих ініціатив щодо формування відповідного іміджу міста вистачає з головою.
Спочатку Ландик, потім пам'ятник Катерині II, дурнувата та відверто провокаційна акція щодо заборони шаурми. Нарешті дочекалися фактів вандалізму.
«Кращу» картинку годі шукати. Місто, де я народився та яке я люблю, перетворюється на резервацію дегенеративного бидла, яке б'є дівчат, трощить пам'ятники, культивує українофобські настрої. У мене, буквально на очах, вкрали моє місто, мій Луганськ, який я любив та поважав. Я любив це урбанізоване, промислове місто не за пам'ятки архітектури чи старовинну історію. Я любив його мешканців – моїх краян – за їхню відвертість та мужність, за той неповторний характер, який поєднав у собі кращі риси козацької звитяги та розбишацтва. Це було місто усміхнених і відкритих облич та відвертих характерів.
Останнє десятиріччя панування сучасних халіфів на годину, нуворишів, які поміняли партійні квітки та ідеологію, але не методи управління, катастрофічно змінило як сам Луганськ, так і його мешканців. Сірі, непривітні обличчя, напівзруйновані будівлі гуртожитків та заводів – це сучасний Луганськ, який продукує вандалізм, хамство, нетерпимість.
У мене була своя велика мрія, яка мала назву – європейський Луганськ. Кувалдами зламали не Писанкового лева, зламали її – мрію...

Дмитро Снєгирьов