Історія, про яку маємо намір розповісти, відбулася в Україні. Точніше – в Автономній Республіці Крим, в курортному містечку Саки.
Цинізм ситуації полягає в тому, що все відбувалося саме під час широких обговорень резонансної резолюції Європарламенту, в якій чітко сказано: «Європейський Союз продовжує робити акцент на необхідності поважати верховенство права, включаючи справедливі, неупереджені та незалежні судові процеси. Закликає владу повністю розслідувати всі повідомлення про порушення прав і свобод громадян» У той же час, влада залишилася задоволеною резолюцією. Бо двері до Європи ніби привідкриті, незважаючи на утиски опозиції, утримання політв`язнів у тюрмах та по-справжньому бандитське захоплення бізнесу в України.

Передісторія
У відомому курорті Саки, який славиться з античних часів знаменитими сакськими лікувальними грязями, найбільш відомим, популярним і славетним є державне підприємство «Сакський центральний військовий клінічний санаторій імені Пирогова». Цьому санаторію – 89 років. А оздоровниця, де лікували найпростішими методами – грязями з озера Саки – виникла тут у 1837 р.
У 1945 р. санаторій обслуговував керівників 3-х великих держав – учасників Ялтинської конференції. «Такого госпіталю немає навіть у Великобританії. Я обов’язково розповім про нього нашій королеві», – так пообіцяла генеральному директорові цього санаторію Віталію Петровичу Устюжаніну донька Уінстона Черчілля Мері Соамс, що відвідала цей санаторій кілька років тому.
Дійсно, санаторій досягнув таких прекрасних результатів, що його заслужено кваліфікують як медично-лікувальний центр європейського рівня. З 2006 р. санаторій, що був підпорядкований Міністерству оборони, переведений з бюджетного фінансування на госпрозрахунок і отримав статус державного підприємства. Завдяки ефективному менеджменту, це дало можливість досягти за останні 5 років нечуваних успіхів. Санаторій стає найкращим в країні закладом санаторного типу. Тут відпочивають та лікуються кожен рік 16 тисяч людей із 30 країн світу. Щорічний обіговий прибуток становить 118 млн. грн. (біля $15 млн.) Є спеціальний центр, де лікуються воїни-афганці та інваліди-спинальники. До їхніх послуг – нещодавно обладнане новітнім устаткуванням хірургічне відділення. Медичне оснащення санаторію – найсучасніше. Фінансова, економічна, господарська та лікувальна діяльність, рівень обслуговування тут на високому рівні. Підтвердження цьому – у 2010 році санаторій отримав звання «Підприємство року 2010», а його директор – Устюжанін В. П. – звання «Керівник року-2010». До цього ще й диплом 1-го ступеня в номінації «Кращий санаторій 2010» конкурсу «Кримська перлина», таке ж звання – від Асоціації курортів Криму та ще одне – «Добросовісний платник податків». З усіх медичних закладів країни він найбільше виплатив податків на всіх рівнях.

Вхід до санаторію з вулиці Курортної, 2, Саки, Крим	Комплекс спального корпусу № 9 санаторію та клубу- їдальні

Свої прибутки, що з кожним роком збільшувалися і становили в 2010 р. 17 млн. гривень, санаторій витрачав на розширення матеріальної бази, вдосконалення лікувально-діагностичної, спортивної, культурно-розважальної баз, придбання найсучаснішого медичного та лабораторного устаткування, розробку новітніх методів лікування, а також – на благоустрій території, оновлення свого 22-хгектарного парку, покращення умов проживання і харчування пацієнтів, збільшення зарплатні медичним працівникам і т. ін. Цей санаторій став зразковою оздоровницею та досяг колосальних успіхів завдяки неймовірним зусиллям колективу на чолі з його керівником – менеджером нового типу, заслуженим лікарем України, кандидатом медичних наук, полковником медичної служби запасу – Віталієм Петровичем Устюжаніним (на посаді директора – з 2000 р.).
Звичайно, цей ласий шматочок державної власності не міг не привернути увагу тих, хто піклується не про хворих людей, а лише про збагачення власних кишень. На жаль, в Україні досить розповсюджені так звані схеми рейдерських захоплень підприємств, як державних, так і приватного бізнесу. Робиться це зухвало та нахабно, з тим, щоб передати бізнес або підприємство «своїм» людям, близьким до влади.

Топ-менежмент санаторію на чолі з директором щойно отримали диплом «Кращий санаторій-2010» та статуетку «Кримська перлина». Симферополь, 24 вересня 2010 р.	Генеральний директор військового клінічного санаторію ім. Пирогова В. П. Устюжанін, 2010 р.

Саме такий розвиток подій можна прослідкувати стосовно санаторію ім. Пирогова. Санаторій, як державне підприємство, перебуває у підпорядкуванні Міністерства оборони. І ось 15 липня 2011 року Міністр оборони України Михайло Єжель видає наказ № 415 про передачу санаторію підприємству «Укрвійськкурорту», що означало ліквідацію підприємства як юридичної особи та передачі його фондів, обігових коштів і цінностей цій нікому невідомій маленькій компанії. Мотивація, озвучена в наказі: «З метою покращення курортно-медичного обслуговування».
Увага: «Дзеркало тижня», № 36 в статті «Поглинання» (http://dt.ua/POLITICS/poglinannya-89251.html) цитує самого ж міністра
М. Єжеля, який кількома місяцями раніше, критикуючи свої підприємства сказав: «...»Укрвійськкурорт» – підприємство з незрозумілими функціями, працівники якого їздять по Україні і пропонують путівки для відпочинку у військових санаторіях. Цю роботу можуть успішно самостійно робити начальники санаторіїв». Додамо: В санаторії до роботи залучено 815 працівників, в «Укрвійськкурорті» – 30, серед яких немає медиків.
Тобто, маємо справу з реорганізацією шляхом поглинання, а фактично – з рейдерським захопленням кращого санаторію країни невеличкою компанією «Укрвійськкурорт», за якою стоять впливові в українській владі люди.

	В. П. Устюжанін  разом  з  колективом  на  суботнику – садять дерева на  території санаторного  парку, 2006 р.

Першим негайно відгукнувся на появу цього наказу Анатолій Гриценко – голова комісії Верховної Ради з питань оборони та безпеки, голова партії «Громадська позиція», екс-міністр оборони. 21 липня на сайті Анатолія Гриценка з’явилася його особиста інформація про цей наказ. Він заявив, що такий крок – це, фактично, схема рейдерського захоплення санаторію. Повідомлення спричинило хвилю відгуків. Народ підтримує Анатолія Гриценка, протестує проти такої реорганізації, просить зберегти санаторій.
Кількома днями пізніше на запрошення колективу санаторію на зустріч з ним прибула голова комітету Верховної Ради з прав людини Ніна Карпачова. Колектив висловлює свою незгоду з таким рішенням. Карпачова пообіцяла звернутися до президента з проханням призупинити реорганізацію санаторію. Проти реорганізації виступили також: голова комітету Верховної ради з питань охорони здоров’я – Тетяна Бахтєєва та голова комітету в справах пенсіонерів, ветеранів та інвалідів – Валерій Цушкевич. На початку вересня особисто читала копію листа голови Верховної Ради Володимира Литвина з його рекомендаціями відповідним комітетам допомогти санаторію зберегти його статус. Проти реорганізації висловилось також Міністерство економічного розвитку та торгівлі.
Колектив санаторію звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом скасувати наказ, обґрунтувавши його незаконність. Суд 25 серпня призупинив дію Наказу № 415, призначивши кінцеве рішення по суті позову на його засідання. Перше засідання відбулося 15 вересня, наступне призначено на 5 жовтня. Колектив, його профком, директор, спираючись на загальну підтримку відповідних комітетів Верховної Ради, її голови, широкої громадськості, інвалідів, афганців, відпочиваючих, хворих мали надію на задоволення їхнього позову.
Але схоже на те, що в Україні більше нема на що сподіватись. Після приходу до влади Віктора Януковича, суд та прокуратура стали повністю залежними від рішень у владних кабінетах.
Це демонструють ганебні судові процеси у справах Юлії Тимошенко та Юрія Луценка. Але під гарячу руку влади потрапляють не тільки політичні опоненти, а й бізнесмени, менеджери, що заважають здійснювати перерозподіл майна та підприємств. Події, що відбулися навколо санаторію, викривають повне порушення законності в Україні, підтверджують підозру про замовне здійснення рейдерства, тобто, незаконне захоплення надзвичайно масного кусня фінансового пирога. Ця історія є типовою нині для України. Вона обурює та вимагає від українців зарубіжжя підтримати боротьбу опозиції та народу за правову законність в Україні, боротьбу проти влади, яка порушує закони, допомагаючи «своїм» у пограбуванні останніх об’єктів державної власності у. Передусім – успішних, де є що привласнювати.

Директор В. П. Устюжанін на обході в лікувальному корпусі, 2009 р.	Контроль за будівництвом на території санаторію, 2009 р.

Хронологія подальших подій навколо санаторію
30 вересня 2011 р.

Вдень до санаторію прибули представники кримської прокуратури, щоб зробити обшук, виїмку документів та арештувати його генерального директора В. П. Устюжаніна. Директор законно вимагав від них пред’явлення документів на обшук у приміщенні управління, присутності при цьому адвоката та співробітників тих кабінетів, де мав би відбутися обшук. Жодних документів не пред’явили, і колектив не дозволив зайти на територію санаторію
Приблизно о 7. 30 вечора, коли директор В. П. Устюжанін вийшов з території санаторію, йдучи після роботи додому, буквально на вулиці невідомі люди його зупиняють, грубо, із застосуванням сили, запихають в машину, відвозять до прокуратури Київського району м. Сімферополя (столиця Автономної республіки Крим) і поміщають в СІЗО. Звичайно, без пред’явлення документів на арешт.
Після цього знову ж невідомі люди, як їх сприйняли співробітники, вдерлися на територію санаторію і почали обшук у робочих кімнатах управління. Обшук продовжувався приблизно до 3. 30 ранку 1 жовтня. Було сказано, що підставою для обшуку є порушення кримінальної справи проти директора санаторію Устюжаніна В. П. Але копій постанов про порушення цієї справи та виїмку документів так і не було пред’явлено.
Як відбувався обшук? У чорні мішки скидали не тільки документи фінансово-господарської діяльності підприємства, а все поспіль, зокрема, і посадові інструкції. Паралельно вимкнули сервер.
У цю ніч юрист санаторію Наталія Шкіль розповіла журналістам, що всі дії правоохоронців відбувалися з порушенням закону: «До санаторію ім. Пирогова увірвалися люди, не показуючи посвідчень і постанови про порушення кримінальної справи, постанови про проведення обшуку, заарештували директора і самовільно провели обшук. Мене зухвало виштовхали і не дозволили бути присутньою при обшуку. Ніяких пояснень своїм діям правоохоронці не дали. Пойнятих я не знаю, вони навіть не представили їх. Я думаю, що пойняті – підставні особи».
При обшуку реєстр документів не проводився, копій не робили, і копія протоколу про здійснення виїмки документів також не була представлена. (Ось така новітня процедура провладної кишенькової прокуратури, що означає чхання на правові закони).

1 жовтня, пополудні

Такий же наліт здійснено на будинок, де проживає родина Устюжаніна В. П. Невідомий чоловік зателефонував і попросив вийти на хвильку. З родини в хаті було лише троє жінок: дружина директора – Ірина Устюжаніна, донька та невістка з немовлям. Після такої попередньої ночі в управлінні санаторію, жінки побоялися відкрити двері невідомим людям. Тоді невідомі зламали ворота, двері (запрацювала сигналізація), в дім увірвались 10 осіб у цивільному, зачитали постанову суду і почали здійснювати нахабний обшук. Двері в дім закрили з внутрішнього боку, забрали ключі, заборонили користуватись телефонами. Коли донька все ж спробувала підійти до телефону, її скрутили і силоміць стягнули зі східців. З добровільно відкритого сейфу вилучили все, зокрема, іменний наган, вручений Устюжаніну В. П. Міністром оборони України. Прибулим адвокату та синові Віталія Петровича – Дмитрові, яким встигла потелефонувати дружина, не дозволили ввійти в дім до завершення обшуку.
А опісля не внесли в протокол обшуку прохання адвоката записати факт його відсутності та те, що документи, забрані з папкою, не були описані. А синові, через те, що спробував відзняти розмову з адвокатом на камеру, виписали повістку в прокуратуру, куди мав би прибути одразу ж, протягом однієї години (це ще одне знущання, тому що до прокуратури м. Сімферополя – біля 50 кілометрів).
Додамо: людьми під час нападу на санаторій та обшуку в будинку Устюжаніна, керував старший слідчий прокуратури Київського р-ну м. Сімферополя Гусь А. Ю. (А отже, згідно з логікою – відповідальний за характер згаданих дій правоохоронних служб Автономної Республіки Крим).

2 жовтня

	За гратами. Жовтень 2011 р.

У санаторії – шоковий стан, близький до паніки. При вилученому сервері та програми ІС життя санаторію, де на той час було 700 відпочиваючих та стільки ж співробітників – фактично призупинено. Про це заявила журналістам начальник відділу маркетингу Лілія Кириченко: «Ми тепер не знаємо, скільки людей поступає, скільки від’їздить, не можемо скоординувати дії медпрацівників та столової... Робота санаторію та лікувального корпусу повністю паралізована».

2-3 жовтня

Ця подія схвилювала медіапростір України. Нарахувала в Інтернеті більше півсотні повідомлень у пресі та інформагентствах, не враховуючи радіо- та теленовин. Більшість заголовків у них розпочиналися словами «Арештований директор…», а далі: «…легендарного Сакського військового санаторію міністерства оборони», «...найкращого в Україні санаторію». Або варіанти: «Люди в масках посеред вулиці арештували директора санаторію», «Керівника санаторію, який дуже зацікавив Єжеля, затримали». «Влада поклала око на кращий санаторій» і т п. Це було неймовірно, не могло поміститися в голові тисяч тих, хто знає цей санаторій, лікувався, вдячний йому, знає його унікальність. Обурення та аналіз того, що відбулося, називаючи винною в скоєному чинну владу, масово висловлюють люди на Інтернет-форумах після інформаційних повідомлень.

Реакція незалежних експертів:

Народний депутат України Андрій Сенченко: «Затримання директора санаторію так чи інакше пов’язано зі спробою перерозподілу власності. Саме зараз активно до цього долучається Міністерство оборони. Я не розумію мотивів: для чого ліквідовувати санаторій та передавати його майно якомусь «Укрвійськкурорту», – конторі, яка є лиш посередником з продажу путівок» («Обозреватель», 1жовтня)
Народний депутат України, колишній прокурор АР Крим Віктор Шемчук заявив, що для утримання Устюжаніна під вартою немає жодних підстав. Ось що він сказав «Центру журналістських розслідувань»: «Він нікуди не ховався, до останнього дня працював на благо свого підприємства. Те, що в нього був конфлікт з міністром оборони – не підстава для обрання запобіжного заходу у вигляді перебування під вартою. Ніхто не встановив, хто із цих людей правий: міністр оборони, який діє в інтересах рейдерів або сам займається рейдерством, чи керівник держпідприємства, який зробив усе для того, щоб зберегти його для інвалідів-спинальників». І додав, що має намір при обранні нового запобіжного заходу Устюжаніну взяти його на поруки.
Цікаво, що 2 жовтня терміново прилетів в Саки екс-міністр оборони, нині радник президента – Олександр Кузьмук. Прилетів, прослухав і о, диво! непомітно, тихенько відлетів і… мовчання до цього часу. Підкреслюю: радник президента!

3 жовтня

Генеральний директор санаторію утримується в СІЗО. До нього не допускають нікого, окрім адвокатів. Запобіжним заходом суд обирає утримання під вартою терміном на два місяці. Увага: Звинувачення на час цього рішення ще не було пред’явлене, що є процедурним порушенням. Ще більш цинічним з правової точки зору можна вважати саме засідання суду, що виніс це рішення. Воно відбулося в час обідньої перерви, в закритому режимі, без участі арештованого, його адвокатів, журналістів, членів громадськості. Цікаво, в якому законі про таке написано? Звинувачення, що з’явилося згодом (очевидно, був потрібен час для його «малювання») явно надумане, підтасоване: розтрата державних коштів у особливо великих розмірах і перевищення службових повноважень. Несправедливість та замовний характер звинувачення вражає, оскільки, весь свій життєвий шлях Віталій Петрович Устюжанін присвятив служінню на благо людям, організував та очолив роботу зразкового та прибуткового лікувального закладу.
Колектив санаторію, товариство ветеранів Афганістану та Комітет Верховної Ради з прав людини порушують клопотання перед Апеляційним судом Криму про заміну для Віталія Устюжаніна запобіжного заходу на підпис про невиїзд на поруки колективу. Взяти на поруки згодні дехто з депутатів. Впродовж двох-трьох днів після арешту свого керівника колектив ще надіється на позитивне рішення Господарського суду в Києві, що має відбутися

5 жовтня

У цей день друге засідання суду в Києві відбулося. Але суд відмовляє колективу признати наказ № 415 недійсним. Відмовляє, незважаючи на його незаконність. Адже, згідно зі законом, реорганізацію своїх державних структур міністерство могло здійснювати лише з писемного дозволу Кабміну. На момент виходу наказу такого дозволу було. Не з’явився дозвіл і після того, як Міністерство економічного розвитку подало до Кабміну відповідний лист про таке порушення з боку МО і рекомендаціями скасувати наказ.

11 жовтня

Перша половина дня. В цей день відбулося засідання колегії суддів Апеляційного суду Криму. Біля стін будинку, де відбувалося засідання, зібралися ветерани Афганістану – інваліди на візочках, які добре знають, що цей санаторій – унікальний, де створені всі необхідні умови для їхнього лікування. Їхні представники говорили: «Ця людина – господар. Територія, працівники, обслуговування – супер! А у нас хочуть це забрати». Учасник пікету, голова КРО інвалідів «Берегиня» Анна Хомутова: «Відбулося рейдерське захоплення одного з кращих санаторіїв не тільки Міноборони, а й України. І тільки тому, що там такий керівник, який не краде, хабарів не бере, тому його ламають. Якщо санаторій сьогодні забере якийсь товстосум, він що, з інвалідами буде панькатися?»

Команда підтримки з групи інвалідів стояла з гаслами: «Свободу Устюжаніну!», «Санаторій Пирогова під керівництвом Устюжаніна давав нам здоров’я і силу!». Здавалося, суд прислухався до народу, до всіх, хто порушив клопотання про зміну запобіжного заходу, до справедливості.
Дійсно, виноситься позитивний вирок: замінити запобіжний захід для Віталія Устюжаніна з арешту на підписку про невиїзд і його передачу на поруки колективу. Це сталося в першій половині дня. І начальство СІЗО повідомило, що він буде звільнений через півгодини, десь о 3 годині пополудні. Адвокати, дружина чекають. Проте:

11 жовтня пополудні

почалася, за висловом адвоката Юрія Поставничого, «якась гра». Сказали, що «документи ходять», а о 5 вечора всіх, зокрема, адвокатів, попросили звільнити приміщення СІЗО. Лиш представнику від омбудсмена Ніни Карпачової Володимирові Фролову повідомили, що Віталій Устюжанін звільнений о 3.20 год., а де він перебуває зараз, вони не знають. Так наприкінці дня ні для рідних, ні для адвокатів його місцезнаходження залишалося невідомим. Пропав!

12 жовтня:
Операція по-кримськи

Як повідомив «Центр журналістського розслідування», лише на наступний день вдалося розшукати зниклого Віталія Устюжаніна. Знайшли його в ізоляторі тимчасового перебування (ІТП) Сімферопольського міського управління міліції і перебував він там в якості… затриманого. Виявилося, що прокуратура на своїй службовій машині, просто кажучи, викрала його в СІЗО і привезла в ІТП. Як пише цей же «Центр», така практика для Криму не нова. Так було раніш з підприємцем Йосипом Файнгольдом, директором Одеського морського порту – Миколою Павлюком, з екс-мерами кількох міст Криму. Варто зазначити, що ці знущання важко витримати людині, вони підривають здоров`я та нерви, не кажучи вже про віру в справедливість. Як стало відомо, Віталію Петровичу неодноразово викликали лікарів та швидку допомогу. Не витримувало серце, він постійно змушений приймати ліки, аби запобігти серцевому нападу. При цьому до затриманого всі ці дні і до сьогодні не допускають ні дружину, ні дітей, ні будь-кого з колективу санаторію.

8 листопада

У цей день відбулося нове засідання Апеляційного суду Криму, який розглядав дві нові заяви-скарги: про незаконність затримання В. П. Устюжаніна та неправомірність запобіжного заходу і заміни його на підписку про невиїзд. (Нагадуємо, що цей же самий суд 11 жовтня задовольнив аналогічну заяву). Нині ж суд задовольнив першу скаргу, тобто визнав незаконність його затримання, а, отже, і утримання уже півтори місяці спочатку в СІЗО, а тепер – в ІТП, а ось запобіжний захід...не змінив.
Як, чим можна пояснити логіку суду: «незаконно затримали, а сидить за гратами законно»?

Деякі висновки

Практика повторного арешту з новим обвинуваченням, яке, знову ж таки, формулюють лише на другий день нового арешту (йдеться вже про нібито присвоєння не тисяч, а мільйонів!?) стало типовим явищем. Алогічне рішення Апеляційного суду 8 жовтня говорить про його залежність. Тобто, тут діють свої закони. І у людей напрошується переконливий висновок: «законом» служить бажання чи небажання замовника. А йому, даруйте, начхати на всякі там писані закони, логіку, кодекси, права людини, на елементарну людяність, на стан здоров’я не зрозуміло за що запротореного за грати ще до суду керівника. Адже ще вчора і сьогодні в Міністерстві оборони його називали і називають «прекрасним менеджером». Ще вчора його просили відбудувати два запущених, розорених військових санаторії в тому ж Криму, зокрема, в Алупці. Ще вчора просили у спецфонд МО перерахувати мільйонні суми з прибутку пироговців. (У цьому році санаторій згодився за рахунок його прибутків лікувати військовослужбовців на суму один мільйон гривень, але цього виявилося замало: у спецфонд просили набагато більше.). Непокірливий керівник відмовлявся. Ще вчора його запросили прибути 14 жовтня в Алушту для отримання грамоти «Кращий санаторій Криму». А сьогодні в тюремних стінах він живе на нітрогліцерині, ковтаючи по 12 таблеток на день. Адже він має ішемічну хворобу серця і незадовго до цих подій був у лікарні. Винен через непослух. У тому, що не віддав за відмашкою владної руки кращий лікувальний заклад на розорення. Винен, що завдяки своїм вмінням і зусиллям зумів створити суперуспішне державне підприємство.
Припустимо, що ви, панове господарі країни, щось там запідозрили,захотіли перевірити. Перевіряйте, але ж законними, а не сталінсько-єжовськими методами арешту вночі, киданням, як колись, у «воронки» та обшуками без документів. Цинізм неймовірний на кожному кроці, бо саме в ці  дні підписана резолюція Євросоюзу стосовно України, і нардепи з Партії регіонів і з задоволенням коментують, як ми уже крокуємо до Європи. А чим метод, яким діють українські правоохоронні органи Криму, кращі від тих – сталінських? Вони відповідають сьогоднішнім європейським цінностям? Всім зрозуміло, що сценарій, як дві краплі води, схожий зі сценарієм і перших, і повторних звинувачень Юлії Тимошенко, Юрія Луценка.

Хто?

Це цікавить всі ЗМІ в Україні та поза її межами, цікавить всіх людей. Хто може наслати людей у масках та домогтися бажаних вироків суду? Хто хоче і може, вдруге даруйте, начхати на рішення Апеляційного суду і далі все зробити «як потрібно»?
«Дзеркало тижня», № 37, стаття
«...Мыши в пляс» (http://dt.ua/POLITICS/myshi_v_plyas-89685.html) повідомило про результати свого попереднього розслідування на тему: «Кому дістанеться санаторій»? Виявилося, що директором «Укрвійськкурорту» зі штатом 30 осіб, якому, згідно з наказом № 415 міністра оборони, передали ний санаторій, є Сергій Малюков – колишній інженер, сьогодні – ще й технічний директор «Донецьквугілля». А в нього є близький приятель – Сергій Васютин – співвласник компанії «Укртранслізинг», друг покійного нині прем’єра Криму Василя Джарти. Пишуть, що Васютин з`явився в Криму, щоб слідкувати за Південним Берегом Криму (ПБК) – золотою жилою Криму. Він, нібито, зацікавився санаторієм давненько...
Але, кажуть, що справа тут навіть не в донецьких, які заволоділи Кримом, не в міністрі....
* * *
Ми вже згадували, що першим відгукнувся на вихід наказу № 415 Анатолій Гриценко. В інформації на своєму сайті він пообіцяв негайно звернутися до президента України Януковича та прем’єр-міністра Азарова з вимогою скасувати цей наказ. Ми віримо Анатолієві Гриценку, що до президента він зміг достукатися.
Омбудсмен Ніна Карпачова – член Партії регіонів – також пообіцяла звернутися до президента. Нема підстав не вірити і їй. Колектив неодноразово висловлював надію лише на президента – одноосібного господаря країни.
Цікаво, як ганебно змовчала верхівка влади Автономної Республіки Крим, її міністерство курортів, яке пообіцяло перетворити весь Крим на перлину України (нагадаємо нагороду «Перлина Криму» санаторій отримував тричі поспіль). Змовчала і Асоціація курортів Криму. Неймовірно, але факт: ця організація надіслала генеральному директорові санаторію Устюжаніну В. П. листа, підписаного 15 вересня 2011 р з повідомленням, що санаторій став переможцем рейтингу в номінації КРАЩИЙ САНАТОРІЙ КРИМУ (1-е місце) і запросила директора на урочистості для вручення нагороди 14 жовтня ц. р.

Чому?

Чому з моменту арешту директора санаторію зменшився протестний настрій та дії колективу? Чому, як пише «Дзеркало тижня», №36 – люди там не хочуть, щоб їхні слова записували на диктофон? Відповідь одна: СТРАХ! Страх втратити роботу, стати об’єктом телефонного прослуховування, страх отримати ломом по голові, повертаючись додому після роботи, страх за сім’ю, страх так само «легко» і незрозуміло за що, як це вчинено з Устюжаніним, потрапити на тюремні нари. Коли замовчали найбільш войовничі, то напрошується лише одна відповідь: залякали! Про страх перед владою мені говорили на кожному кроці під час перебування в Україні у вересні-жовтні. Люди-реалісти (серед них, наприклад, генерал СБУ у відставці) радили не вмішуватися, бо такі рейдерські захоплення в Україні відбуваються десятками і сотнями. Про деякі з них мені розповідали інші потерпілі. Наприклад, якогось дня в приміщення невеличкого камерного театру у центрі міста Києва прийшли люди з погрозами: «приміщення треба звільнити, інакше...» І вимушені були звільнити, бо страшно! Лікарня для худрука опісля всього – хіба це важливо для можновладця, який прислав цих людей? Про те, що це типове явище, говорить опозиційний телеканал ТВІ, який свідчить, що у них сотні заяв бізнесменів, у яких нахабно відбирають бізнес, і у них єдиний вихід – втікати з країни.
Отож, рейдерство в Україні – це типове явище. А сама країна поступово стає поліцейською державою. І, найстрашніше, що люди звикають до цього всього.
У площині запитання «Чому?» варто нагадати, що чинна влада – це добровільний вибір усіх тих, хто сьогодні стогне від люті і обурення Згадайте, будь ласка, співробітники санаторію, за кого ви проголосували на останніх виборах??? Хто там у нас на бігбордах так любить Україну? Ось що пишуть сьогодні на форумах в Інтернет-джерелах: «Дякуємо мешканцям Донбасу і Криму...»
Отож, будуть і наступні вибори!

Що далі?

Не здаватися. Не опускати руки. Ось не бояться ж чорнобильці, афганці вийти тисячними громадами під Верховну Раду і відверто висловити свої вимоги. «Без десятків тисяч людей під Верховною Радою, адміністрацією президента жодних змін не відбудеться», – заявив 5 жовтня в програмі «Відверто» редактор телеканалу ТВІ (Київ) Віталій Портников.
А що можуть українці зарубіжжя? Ті ж самі протестні акції. Допомогли ж вони звільняти деяких українських дисидентів у 70-х, 80-х, коли діаспора США, Канади стала стіною! Арешт і знущання над Устюжаніним – це аналогічна ситуація.
Є ж конгресмени, сенатори, яким не байдужа доля України.
Є наші громадсько-політичні організації, які можуть довести до їхнього відома конкретні кричущі випадки авторитарного вирішення долі окремих колективів і окремих людей в Україні – навіть не політиків, а бізнесменів. Ми ж можемо невтомно вимагати більш гострої політичної реакції Конгресу та уряду США щодо влади в країні, де вже все вирішується авторитарно? Ми ж можемо в листах до конгресменів, до світових організацій захисту прав людини прохати про допомогу у зміні запобіжного заходу людині, права якої цинічно порушено? І цим привернути увагу й до інших.
Що ще? А висловити своє ставлення до влади. Висловити обурення і неприйняття. Згадаймо: на протестних акціях з проводу утримання в СІЗО Юлії Тимошенко і в Чикаго, і в Нью-Йорку звучали дуже справедливі, рішучі гасла: «Ми до вас не прийдемо» А на 20-річчя незалежності України ми спокійно пішли до представників влади випити чарку і згодитися з усіма речниками, що в цей день проголошували тости. І вони мали змогу звітувати: «Повна солідарність з діаспорою»
Може, хтось не згоден, і є свої пропозиції? Давайте обмінюватися конкретними думками на сторінках часопису. Єдине: давайте не мовчати, а діяти. В українців четвертої хвилі є вибір: не цікавитися справами в Україні («бодай вони згинуть, ці павуки в банці!»), або прийняти до серця все, що відбувається на Батьківщині і знайти можливість діяти: писати, пікетувати, порушувати ці питання на зібраннях. Озовіться, лідери!

Станом на 10 листопада

У санаторії працюють комісії прийому в односторонньому порядку. Так звані обходи (коли директор щотижня з відповідальним працівниками оглядали всю територію та відділи) скасовуються. Одразу ж звільнили юриста. Готуються нові звільнення. Йде чистка. Ніколи не буде вже тут ТАКОГО санаторію, яким його знають тисячі відпочиваючих. Фінансові потоки підуть у конкретну кишеню. Можемо бути впевнені, що не на розвиток санаторію, як було до цього. Хто приїде туди вперше, не відчують радості гостинності, чистоти, порядку, краси. Згубили перлину навіки! Боляче, бо це не єдиний державний санаторій в Криму, з яким повелися подібним чином. «Безпредєл!»
P. S. Історію розквіту цього санаторію знаю не з публікацій та розповідей інших, а особисто, бо є багаторічним його пацієнтом. Покращити здоров`я, вилікуватись не допомогли ні європейські санаторії, ні американські (бо тут взагалі нема такої форми обслуговування), лише в «Пирогова».
P. S. 1. Редакція буде інформувати наших читачів про дальший перебіг долі санаторію ім. Пирогова та його керівника.
P. S. 2. Про успіхи та унікальний метод господарювання колективу санаторію на чолі з Устюжаніним наш часопис писав у 2006 р., № 49, 50 та в 2010 р., № 43.

Фото з Інтернет-видань,
архівів санаторію та автора
Листопад, 2011 р.

Продовження теми читайте тут !!!