Мені здавалося, що про лемків, у родину яких я потрапив матримоніально ще в далекому 1986 році у славному місті Тернополі, я знав усе, про них я написав статтю до бельгійського часопису MONATO, за що отримав титул "найкращого лемківського зятя". Мені було відомо, що це - найзахідніша галузка українського етносу. Але про те, що вони так посунулися на Захід, що досягли Сходу й перейшли на місячний календар, я дізнався лише 17 лютого у фешенебельному шинку "Авіяна", де лемки влаштували бал з нагоди Нового року (українського) Кабанчика.

Варто зазначити чудову організацію забави та цікаву культурну програму. Відомого поета, декламатора, гумориста-жартівника та інших придебенцій пана Зеновія Маринця присутні кілька разів викликали "на біс". Веселі конкурси, безперечно, запам'ятаються переможцям ще й завдяки фінансовій підтримці наших постійних спонсорів, з-поміж яких, традиційно щедрими дарунками, виділялася Кредитна Спілка "Самопоміч".

Гурт "Карпатські зорі" знову довів свою поліглотність - я з ліку збився, рахуючи кількість мов їхніх пісень: дві українських (+ лемківська), дві італійських (+ напулітано), польська, англійська, французька... До, речі солістка Алла - ще й оперна співачка, незабаром її концерт, слідкуйте за рекламою!

Те що лемки вміють чудово забавлятися - загальновідомо. Найцікавіше, що любов до дідівського краю, до лемківської пісні, до запального танку палахкотить у серцях представників навіть тих поколінь, котрі ніколи не ступали по лемківській землі. Споглядаючи, як забавлялася дружна лемківська родина можна було зауважити щире здивування, тих хто вперше потрапив на таку імпрезу. Для них виявилося цілковитою несподіванкою, що представники однієї з гілок українського народу уміють так щиро забавлятися та веселитися

Учасники забави отримали заряд гарного настрою, набралися бадьорості (а охочі - ще й "дрінків") та ще й зробили солідний внесок на відбудову дерев'яної лемківської церкви. І за це їм - честь і хвала! До наступних зустрічей на лемківських теренах.