Інтелектуальний прогрес будь-якої нації неможливий без урахування її історико-культурної спадщини. Духовна спадщина українців – це величезні надбання національної культури нашого народу, які зберігаються в музеях як в Україні, так і в діаспорі.

Теоретичним підґрунтям для створення і розвитку музейної справи в Україні стало вивчення праць видатних європейських музеєзнавців ХУІІ-ХІХ ст. та практика поширення музеїв у сусідніх країнах Західної і Центральної Європи. Народне мистецтво, основане на міцних прадідівських традиціях праслов’янських вірувань в ідеали народної краси, що передавались від покоління до покоління, на жаль, дійшло до нас лише з кінця ХУІІІ століття. Це пояснюється тим, що погляд на них, як на мистецькі шедеври, утвердився в українському суспільстві тільки наприкінці ХІХ століття. Своєрідність українського народного мистецтва привернула увагу дослідників народної творчості – істориків, етнографів, фольклористів, як в Україні, так і за кордоном. Посилюється інтерес суспільства до вивчення старожитностей та нерухомих пам’яток історії і культури нашого народу. Масове колекціонування народно-мистецьких виробів, яке набуло великого розмаху, стало модною справою, складовою високого аристократичного смаку і освіченості. Це дало поштовх для практичного створення музейної справи в Україні. В цей час з’являються цінні наукові праці як вітчизняних, так і зарубіжних дослідників. Було опубліковано низку альбомів, до яких увійшла велика кількість народно-мистецьких шедеврів, зокрема, народних орнаментів, тим самим було покладено початок вивченню українського народного мистецтва. Передусім, вивчення української народної вишивки започатковано книгою «Український народний орнамент», виданою у 1876 році Оленою Пчілкою (Косач) – матір’ю геніальної Лесі Українки.
Наприкінці ХІХ століття відбувається класове розшарування сільського населення України, зумовлене проникненням в село капіталістичних відносин. Художні промисли стали заробітком для безземельних, малоімущих селян. Жорстокі умови скупників та конкуренція фабричних виробів призводять до зубожіння сільських народних умільців. Розуміючи велике значення творів народного мистецтва для розвитку самобутньої національної культури, на захист народних умільців стає прогресивна творча інтелігенція. Зокрема, М.Коцюбинський у статті «Вироби селянок Поділля на виставці в Чикаго», надрукованій у 1892 році в газеті «Буковина», описує важкі умови праці вишивальниць села Клембівка.
Великий вклад у збереження національної культури внесла українська діаспора, зокрема, діаспора Чикаго. Протягом усього періоду її проживання на американському континенті – завжди демонструвала світові прагнення шанобливо оберігати і збагачувати національні традиції. Інтелігенція діаспори, нагромадивши значний духовно-культурний потенціал, зуміла зберегти тут, за океаном, свою національну ідентичність та правдиву історію України.

Скарбницею старожитностей, мистецьких витворів, архівом української еміграції, центром історичної та етнічної культури на теренах Північної Америки, справедливо вважають сьогодні Український Національний Музей у Чикаго, заснований у 1952 році на основі приватних збірок старожитностей, мистецьких шедеврів та історичних документів, привезених з України представниками повоєнної хвилі української еміграції. Величезний внесок у створення та подальшу розбудову музею зробила група ентузіастів, зокрема, постаті добре відомих і шанованих людей: фундатори і засновники – д-р. М. Сіменович, О. Ганкевич, пр. Ю. Каменецький, п. О. Городиський, та президенти – д-р. І. Мула, д-р. Р. Верес, мтр. Е. Басюк, д-р. Ю. Грицеляк, п. Я. Ганкевич.
У неділю, 23 жовтня, в Українському Культурному Осередку відбувся бенкет Українського Національного Музею, на який зійшлися шанувальники народного мистецтва, меценати, люди, які вболівають за національну культуру, збереження історії та традицій нашого народу.
Зі звітом про пророблену за минулий рік працю та планами на майбутнє виступила заступник президента музею, пані Ліда Ткачук. У своїй промові пані Лідія подякувала усім, хто долучається до справи роботи та процвітання музею, а також розповіла про виконану роботу.
Зокрема, пані Ліда сказала наступне:
«Всечесні Отці, шановні пані і панове!
До різнобарвної мережі музеїв світу належить УНМ у Чикаго – музей, який зберігає і сприяє збереженню культурної спадщини українського народу. Музей, який належить до найбільш заслужених музеїв діаспори.
Від імені президента УНМ – Ярослава Ганкевича, Ради Директорів і працівників щиро вітаю вас з 59-річчям Українського Національного Mузею в Чикаго. Сьогодні святкуємо завершення нашої праці за 2011рік.
А 60 років святкуватимемо з вами у вересні 2012 року. Від сьогоднішнього дня ми будемо готуватися до шістдесятиріччя музею.
Отож, коротко переглянемо виконану роботу.
Серед мистецьких виставок ми презентували 8 митців, тут виставляли свої роботи митці з міста Чиказо, з України і навіть з Португалії.
Для шанувальників літератури відбувся Літературно-музичний вечір «Зоре моя вечірняя», присвячений 150 роковинам від дня смерті Тараса Шевченка.
Екологія культурних взаємин підказує нам теми, над якими працюємо разом. Цього року ми організували і провели виставку, присвячену 25 роковинам катастрофи у Чорнобилі. Виставлено світлини та художні полотна, народні строї Полісся; в основі експозиції – медалі та нагороди ліквідаторам наслідків аварії. Разом з нами згадували цю трагедію представники Японської громади і музею.
Завдяки молодим професіоналам ми влаштували майстер-класи з вивчення і навчання писанкарству.

Для розваги і популяризації музею вже третій рік були успішно проведені Дні Відкритих Дверей з вільним вступом. Хто хотів – мав можливість стати до фотографії біля української хатки чи на галявині, вкритій соняшниками.
У рамках співпраці з Центром Міжнародних Наук при University of Chicago був організований семінар для учителів американських середніх шкіл про вивчення тем української історії, культури і Геноциду 1932-33 років в Україні.
Ми видали Музейні вісті.
До нас завітали художники, журналісти, кореспонденти та працівники музейної справи. Наприклад, впродовж останніх 12 місяців у нас гостювали: Патріарх Філарет – Предстоятель Української Православної церкви Київського патріархату, новообраний Глава Української Католицької Церкви Патріарх Святослав, який завітав до нас під час виставки, присвяченої 50-річчю ювілею єпархії св. о. Миколая, депутат Леся Оробець, посол України – Костянтин Моцик, rock star – Олег Скрипка, делегація з Вишгорода, Василь Шкляр – автор роману «Залишинець. Чорний ворон», Фідель Сухоніс, Марія Матіос – автор «Солодкої Дарусі». Нам надзвичайно приємно, що вони були приємно здивовані нашим музеєм, експонатами і працею.
Цього року вперше в Америці відбулася конференція Українських музеїв та архівів, в якій ми брали участь. Тут ми зав’язали ближчі контакти з нашими друзями і надіємось на ширшу співпрацю.
А що ви можете очікувати від нас на майбутнє? Наш календар на 2012 рік є повністю спланований. Ми і надалі будемо підтримувати співпрацю з Chicago Cultural Alliance і University of Chicago. Зокрема, заохочую і вас до підтримки наших культурно-освітніх програм. Через півтора тижні, 4 листопада, відбудеться відкриття документальної фотовиставки «Від ДП до ДС» про табори переміщених осіб. Виставка присвячена 3-тій хвилі політичної еміграції.
Започатковуємо у грудні місяці класи з виготовлення ялинкових іграшок у національному стилі, а також майстер-класи з ручної вишивки і ґерданоплетіння.
У нас багато проектів: поширити приміщення; правильно, більш сучасно і практично забезпечити архіви; зробити великий напис для кращої орієнтації людей: на якій вулиці є музей і як до нього найшвидше потрапити.
Готуємося до 60-річчя, на наступний рік у вересні».
Продовжив імпрезу молитвою «Отче Наш» отець Микола Бурядник. Далі програму вечора повела куратор музею Марійка Климчак, яка розповіла присутнім про історію виникнення музею і запрошувала до слова високоповажних гостей. Серед них – американка українського походження Natalie Martinez, журналіст, працівник телестудії NBC TV Chicago. Пані Наталя розповіла про свою родину. Мати журналістки – українка, а батько – домініканець, але вона пишається своїм українським корінням.
Із щедрими подарунками та щирими вітаннями на адресу Музею завітали поважні спонсори. Від імені дирекції та управи Кредитівки «Самопоміч» виступила Ореста Фединяк. Пані Ореста наголосила, що Український Національний Музей виконує важливу роль не тільки в нашій громаді, а й презентує багатющу українську культуру в американському середовищі. Пані Ореста розповіла про своє дитинство, проведене в Польщі та Німеччині, про зустріч із українцями в таборах переміщених осіб. Незважаючи на матеріальні негаразди, батьки зуміли прищепити дітям любов до свого народу та розуміння справжніх життєвих цінностей і чеснот.
Примусово покидаючи рідну землю, батьки вивозили з собою найдорожче – дітей та вишиванку, і саме тут, в таборах, поповнювалась духовна скарбниця, викристалізовувався український дух молоді та формувалася національна свідомість. Гостя зі щирим схваленням зустріла задум Музею презентувати виставку під назвою: «Від ДП до ДС», яка ознайомить нас з великою життєвою школою української еміграції у таборах. Наголошуючи на постійній підтримці Музею Кредитівкою «Самопоміч» від початку його заснування, від імені дирекції Каси пані Ореста вручила щедрий подарунок на потреби УНМ.
Далі до слова було запрошено президента фундації «Спадщина» Юліана Куляса. Пан Юліан поділився з присутніми своїми спогадами про життя в таборах переміщених осіб, розповів кілька цікавих історій з життя української молоді. Він пригадав, як їхні батьки, втікаючи з України, не мали жодних матеріальних цінностей, що обернулося труднощами у побуті, однак, подбали про створення народних шкіл, університетів,танцювальних колективів, театрів, щоб їхні діти отримали освіту та не втрачали свою національну ідентичність, не забували про своє коріння та культурні традиції свого народу. Пан Юліан також вручив дирекції музею спонсорський даток від Фундації «Спадщина», Банку МБ та від своєї родини.
Член Ради Директорів УНМ, п. Богдан Дудич докладніше розповів про презентацію вищезгаданої виставки «Від ДП до ДС», присвяченої життю у таборах українських біженців (переміщених осіб періоду 1945-52 рр.) – представників третьої хвилі еміграції.
Гумористичними сценками потішив гостей театр «Гомін» та «Істина», очолювані творчим подружжям Василя та Леоніди Митничуків. Талановиті актори: Ярослав Купчак, Михайло Бойчук, Каріна Мнацаканян, Олег Павлюк виконували фрагменти зі сатиричних творів Миколи Понеділка. Наприкінці Леоніда Митничук прочитала твір Ліни Костенко «Равнєніє на трибуну».
На завершення імпрези слово взяла куратор Українського Національного Музею Марія Климчак, яка від імені дирекції та управи музею щиро подякувала присутнім та щедрим меценатам за підтримку і розуміння тієї великої справи, яку провадять працівники музею задля збереження національної спадщини України.

Світлини автора