У матеріалі «Кого «злили?», опублікованому в нашій газеті 25 серпня, я розповідав про рішення Сергія Тігіпка «злити» провладній Партії регіонів свою партію «Сильна Україна» («СУ») шляхом «об’єднання» двох партій.

Через 2 місяці, 22 жовтня, відбувся з’їзд партії «СУ». На ньому Сергій Тігіпко оголосив, що час дрібних партій минув, тому їм потрібно вливатися в більш крупну партію. Чомусь (напевно, випадково) це виявилася партія влади. І усі 22 регіональних осередки партії «СУ», миттєво забувши свої передвиборні та програмні обіцянки, усю свою попередню критику влади услід за своїм лідером Тігіпком охоче зголосилися влитися.
Проте на самому з’їзді рішення про злиття з регіоналами «сильноукраїнці» чомусь не ухвалили, оголосивши, що через місяць знову зберуться на другий етап з’їзду для прийняття остаточного рішення, а поки що «продовжать консультації» з Партією регіонів.
Що означає ця загадкова фраза – «продовжать консультації» і для чого потрібно їх продовжувати, коли ще у серпні таке рішення прийняли С. Тігіпко та М. Азаров, а всі місцеві організації це підтримують, – ніхто не пояснив. Але здогадатися можна.
На з’їзді прозвучала фраза, що потрібно більш активно залучати актив партії «СУ» до роботи з реалізації реформ. У перекладі з бюрократично-езопівської мови на українську це означає, що Тігіпку потрібно домовитися, щоби весь актив «СУ» у центрі і на місцях отримав посади в органах державної влади та місцевого самоврядування. Саме це, напевно, і було тим мотивом, який надихнув весь актив «СУ» знизу до верху на дружний «одобрямс» зі знищення власної партії і перехід до лав партії влади.
Зазначу, що Тігіпку буде нелегко «консультуватися», тобто випрошувати посади для своїх, з двох причин. По-перше, партія «СУ» самим оголошенням про своє влиття у Партію регіонів символічно знищила себе в очах своїх виборців. Навіть, якби Тігіпко, не доторгувавшись щодо посад для своїх активістів, передумав зливатися, було б уже пізно – електорат другий раз йому уже б не повірив, і рейтинг партії, який і сьогодні дуже низький, став би нульовим.
По-друге, прагматичні регіонали чудово розуміють, що своїм рішенням про влиття в ПР С. Тігіпко загнав себе у глухий кут перед власним електоратом, і йому тепер нікуди подітися, одна дорога – в Партію регіонів. А, значить, йому можна за це багато й не давати. Так, кинути якусь кісточку декільком особливо потрібним активістам «СУ», здебільшого, в областях, і досить.
Підозрюю, що так воно й сталося і на момент з’їзду Тігіпко нічого не міг втішного сказати головам своїх обласних осередків, не приніс їм на відкриття з’їзду «у дзьобі» посад. Отже, могло статися, що й вони почали упиратися і не погоджуються переходити в Партію регіонів, нічого за це не отримавши.
Можливо, я і помиляюся, уся інформація поки що закрита, але, чомусь мені здається, що так може бути.
Крім того, бродіння в уми делегатів міг внести і «фактор Кужель». Давній соратник Тігіпка, екс-глава Держкомпідприємництва Олександра Кужель, яка колись була його заступником у партії «Трудова Україна» і залишилась заступником у партії «СУ», не погодилася «зливатися» з регіоналами і зробила це в дуже різкій формі.
Вона виступила на з’їзді після Тігіпка, який обережно хвалив владу та Партію регіонів і гнівно відшмагала усіх: «Для мене перехід у Партію регіонів є неприйнятним. Я 17 років присвятила створенню в Україні середнього класу і не можу піти в команду, яка знищує цей клас». Звертаючись до своїх однопартійців, Кужель закликала їх, у випадку «злиття» з владою, зупинити «той беспредєл», який повсюди коїться.
Кужель заявила, що створює новий громадський рух, який, можливо, матиме назву «Громадянський спротив» і являтиме собою, за виразом пані Олександри, третю силу.
Отже, ще одна бажаюча поповнити нішу третьої сили публічно про це оголосила.
Зазначу, що в цій ніші достатньо політичних сил і політиків. Сьогодні це, наприклад, «Фронт змін» (Арсеній Яценюк), «Громадянська позиція», (Анатолій Гриценко), партія «Третя сила» (Василь Гаврилюк) інші.
Відомо, що хартія нової організації пані О. Кужель уже готова, але поки що не оприлюднена. Актив також невідомий. Можливо, хтось із «СУ» хитнувся услід за Кужель, і тепер його будуть місяць «врозумляти»?
Отож партія «СУ», яка також позиціонувала себе в ніші третьої сили, покинула її і на чолі з Тігіпком поповзла у владну нішу, народивши, тим часом, бокове відгалуження у вигляді організації екс-заступника Тігіпка Олександри Кужель.
З трибуни з’їзду пані Кужель звернулася до Тігіпка зі словами: «Прийміть мою відставку». На що Тігіпко, не моргнувши оком і незважаючи на нищівну критику влади з боку Кужель, висловив свою впевненість, що вони й надалі будуть робити спільну з нею справу, тільки він – у політиці, а вона – на громадській ниві.
Отож чекатимемо, чим і ким саме поповниться ніша третьої сили, і які положення хартії пані Кужель збагатять політичну думку. Поки що вона сказала, що в її організації лідерів не буде, «там лідер – це народ». Зазначу, що будь-якому «стаду» (не сприйміть за образу, а лише за образ) потрібен «пастух», і як би хто не займався демагогією з метою сподобатися, «стадо» функції «пастуха» виконати не зможе. Отже, лідери потрібні.
А те, що третя сила найбільш повно висловлює позиції народу, то партія «Третя сила» неодноразово говорила про це на різних виборах і з різних приводів, так що новизни тут нема.

Віктор Рибаченко,
шеф-редактор «Час і Події»
Адреса для спілкування: [email protected]
17 жовтня 2011 року