У церковному календарі протягом року є багато днів, присвячених Богоматері, і в ті дні наші Церкви служить відповідні відправи на Її прославу.

У тих відправах ми називаємо Богоматір Непорочною, Пресвятою, Найяснішою, Найлюбішою й іншими достойними назвами. Молебні в її честь наповнені чудовими, шанувальними звеличаннями. Це молитви наших сердець і вони, неначе пливуть до Пречистої, творять глибокий, духовний зв’язок між нами і Нею. У тих шанувальних звеличаннях Богоматері, які висловлюємо співом, ми дійсно відчуваємо глибоке, духовне поєднання з Нею, бажання Її прославляти, клякати навколішки перед Нею, не переставати співати пісень на Її честь. Та найчастіше в тих наших прославляльних моліннях ми висловлюємо наші особисті просьби до Неї, звертаємося за поміччю, як співаємо у пісні „ми до тебе прибігаєм і серце приносим, і у Тебе заступництва благаєм і просим”. Бо Вона, в нашому розумінні, наша розрада і потіха, душевний спокій і надія. Як гарно висловлена ця думка в іншій пісні: „Ти надіє наша в небі, і заступниця в потребі, Мати Божа, Маріє.”

Ми часто говоримо, що в нашому народі витворився культ шанування Пресвятої Богородиці. І на це є багато доказів. Ще в княжій Русі-Україні наші князі будували церкви на честь Пресвятої Богородиці. Така практика продовжувалася за Козаччини. І в новітній добі наш народ не переривав зв’язок з Пресвятою Богородицею. Навіть у найважчі часи нашого народу, в час тотального поневолення нашої Батьківщини Червоною Москвою, героїчна УПА – авангард боротьби в сорокових та п’ятдесятих роках минулого століття за Незалежність, 30 травня 1947 року, проголосила празник Покрова Пресвятої Богородиці своїм офіційним святом, і датою свого створення в 1942 році вважає саме день 14 жовтня, коли припадає свято Покрова Пресвятої Богородиці. Ми сприймаємо Пресвяту Богородицю, як нашу Покровительку, під чим, в людському сенсі, розуміємо, що Вона є нашою заступницею, нашим зв’язком із Богосином. Навіть проживаючи в еміграції, поодалік від рідної Батьківщини, ми не втратили той глибокий духовний зв’язок з Царицею Вселенної, який неначе запрограмований у наших серцях ще з княжих часів.
Серед різних свят на шану Пресвятої Богородиці найбільше відомим празником у нас, не обов’язково найвагомішим у теологічному сенсі, є празник Покрова Пресвятої Богородиці. Його історія цікава і сягає давнини. Він базується на видінні Андрія Юродивого. Донісся до нашого часу переказ, що столиця Візантії, Царгород, була в облозі ворогами. У храмі Пресвятої Богородиці правилася всенощна. Про охорону міста ревно молився святий Андрій Юродивий. Він мав видіння, як Божа мати Марія входить до храму, клякає і довго молиться. Відтак встає, знімає з голови хустку (покров-омофор) і широко простягає її  над людьми в церкві. Звістка про це видіння-чудо швидко рознеслася по цілому місту. Ворог відступив, і місто було врятоване. І так від цієї хустки-омофору-покрову свято отримало свою назву і глибоко укорінилося в нашій східньо-обрядовій традиції.

16 жовтня 2011 року була неділя і в цей день парафія св. Володимира й Ольги святкувала свято Покрова Пресвятої Богородиці. Святкувала його з великою набожністю, бо свято Покрова Пресвятої Богородиці є празничним святом в парафії. Багато різних моментів єднає парафію з цим святом. Тут пригадаймо, що поруч багатьох ікон, які прикрашують собор св. Володимира і Ольги, на яких зображена Пресвята Богородиця, є також ікона Зарваницької Божої Матері. Вона знаменита тим, що Патріарх Йосиф Сліпий надав їй силу відпусту, і до зображеної на ній Чудотворної Богоматері моляться вірні. А дальше, при соборі св. Володимира й Ольги існує Сестринство, яке має назву Покрова Пресвятої Богородиці. За чотири декади це Сестринство доконало чуда. Займалося різнорідною прицерковною працею. Сестриці працювали з молоддю, займалися прикрасою церкви, шиттям риз і церковних рушників та накривал, щонеділі готували печиво й каву і ніколи не нарікали, а тим більше, не хвалилися своєю працею. Завдяки їхній клопітливій праці було здобуто сотні тисяч доларів, що у великій мірі допомогло у побудові собору та Культурного осередку. Тут дійсно діяв святий покров Пресвятої Богородиці, а здобутки Сестринства інакше не назвеш, як чудом. Врешті, вагомим для парафії св. Володимира й Ольги празник Покрова Пресвятої Богоролиці ще й тим, що саме в день цього свята, 14 жовтня 1972 року, вірні ввійшли до свого новозбудованого храму св. Володимира й Ольги. Той день для молодої парафії був торжеством, багатий на молитви до Пресвятої Богородиці, на вислови вдячності за поміч в досягненні мети – мати свій храм, в якому зберігається наш рідний прадідівський обряд і наші звичаї.
Цьогорічне святкування празника Покрова Пресвятої Богородиці в соборі почався ще в суботу, 15 жовтня, відправою Молебню на честь Пресвятої Богородиці. Наступного дня, в неділю, правилася Божественна Свята Літургія. Її відправляли – о. архімандрит Іван Кротець, парох о. крилошанин Олег Кривокульський, о. Олег Кошик, о. Степан Костюк, і гість з катедрального собору св. Отця Миколая – о. ректор Богдан Налисник. Дияконував о. диякон Роман Артимович. До Святої Літургії співав злучений хор „Благовість” і „Прометей” під орудою дириґентки Олени Балабан-Новик. Проповідь під час Літургії виголосив о. архімандрит Кротець. У своїм слові він згадав про недавні відвідини Чиказької єпархії та собору св. Володимира і Ольги Патріархом Святославом. Це були чудові дні, які, як сказав о. Кротець, залишили велике піднесення серед людей. Перебування Патріарха Святослава в Чикаґо проповідник прирівняв до тексту недільного Євангелія від св. Луки про чудо, в якім говориться про те, що на доручення Христа Апостоли закинули сіті у воду і зловили велику кількість риби в тому місці, де раніше того не могли зробити. Отець висловився, що в Патріархові Святославові він бачить церковного мужа, який зможе зробити багато, досягнути об’єднання наших церков. „Він молодий, освічений, енергійний, має харизму – говорив отець – і ту велику справу, що розпочав Блаженніший Патріарх Йосиф (він залишив нам свій заповіт), є надія, що при Божій помочі, завершить Патріарх Святослав”. Відтак о. Кротець глибше розвинув цю думку на прийнятті і запропонував створити фонд для підтримки Патріарха Святослава і його праці.

Прийняття відбулося після Святої Літургії. Його відкрив студент теології Тарас Матвіїв – він був ведучим цього святкового дійства. У своїм вступнім слові зачитав змістовні уривки зі слів Патріарха Святослава, котрі він висловив під час свого перебування в нашому місті, додаючи своє побажання, щоб думки Глави УГКЦ Патріарха Святослава були нашими думкам, нашою програмою на майбутнє, нашою молитвою.
Відтак був запрошений до слова Перший радний Олег Караван, який пригадав присутнім про ріст і розвиток парафії. Він підкреслив, що цей розвиток і ріст був завдяки отцям-душпастирям, всіх жертовним парафіянам, а, зокрема, діяльності прицерковних організацій – сестринства, братств, хорів, дириґентів, Парафіяльної ради. Під час святкової гостини голові Сестринства Покрова Пресвятої Богородиці пані Марії Березецької був вручений букет квітів, який передала з вітанням членкиня Сестринства Олександра Савин. Букетом квітів також був нагороджений о. Іван Кротець від колишньої співачки хору „Благовість”, а тепер дириґентки хору катедрального собору св. Отця Миколая, пані Оксани Петрів, яка зробила цей жест отцеві з вдячності за проповіді, які отець виголошує. Пані Петрів також веде садочок при парафії св. Володимира і Ольги. Всім нагородженим присутні співали пісню „Многолітства”, як також для о. Богдана Налисника, який був висвячений у сан священства на свято Покрова 16 років тому, для о. диякона Романа Артимовича, який одержав дияконські свячення рік тому назад і, врешті,  для хористки хору „Благовість” Ірини Когут, яка щойно повернулася з України, вийшовши там заміж за гарного українського хлопця.
Слово про Патріарха Святослава під час гостини мав о. Степан Костюк, з яким він був разом на теологічних навчаннях. Він говорив, що майбутній Патріарх Святослав відзначався спокоєм, водночас, мав нахил до дій і служив добрим прикладом для інших.
З вітаннями присутніх на святковій трапезі виступали Генеральний консул України в Чикаґо Костянтин Кудрик, о. ректор Богдан Налисник, а фінансовий дар від Фундації Кредитівки „Самопоміч” у сумі тисячу доларів передав Олег Караван. Сестринство Покрова вкотре склало дар у дві тисячі доларів.
Розвагу присутніх під час смачного обіду подарувало тріо – Христя Косач, Олена Новик та Оксана Олексин. Співачки виконали три релігійні пісні: „Як гарно у храмі твоїм, Богородице”, „Що то за диво” та „О, Всесвятая Царице”. А для веселого настрою Зеновій Маринець розповів кілька дотепних анекдотів.
Із завершальним словом на закінчення святкової трапези виступив парох о. Олег Кривокульський. Він говорив у дусі думок о. Івана Кротця та о. Степана Костюка і підкреслив, що перебування Патріарха Святослава залишив у нас велике піднесення, особливе зрушення, і закликав нас використати цей духовний скарб для позитивної подальшої праці.
За нашим християнським звичаєм, Святопокровська гостина почалася молитвою, яку на початку провів о. парох Олег, а на закінчення був попрошений до молитви о. Ігор Кошик, який разом з присутніми відмовив „Під Твою милість прибігаєм, Богородице Діво”.
Була вже пізня година, задзвонили дзвони, отці і деякі гості пішли до церкви відслужити молебень на честь Пресвятої Богородиці.

Світлини Наталки Коваль