Минуло декілька днів від того часу, як ми всі пережили радість Христового Різдва, проспівали чудові колядки, родинним теплом відпразнували Свят-вечір, роздали дітям різдвяні подарунки, відбули по церквах зворушливі святкові відправи і цю різдвяну радість ще й досі несемо у наших серцях. Ісус Христос прийшов на цей світ, щоб стати одним із нас, щоб пережити все те, що людське, крім гріха, і тим зробив нас  учасниками Божества і наслідниками Небесного Царства. Що було б із нами, з нашим особистим життям, життям спільноти і народу, якби не світло віфлеємської зірки, яка освітила нам шлях до ясного  майбутнього і зробило нас християнським народом, членом великої християнської сім'ї світу. Гляньмо на сучасні події, на безнадійну боротьбу багатьох народів, на ненависть, яка ще панує між людьми. Тож схилім голови в глибокій подяці за превеликий Божий дар - дар християнської віри, який вчить нас любити не тільки приятелів, але й ворогів своїх.

Дивні стежки Божого провидіння. Друга Особа Божа, Син Божий - творець неба і землі, приходить на світ, як людина, в найбільшому убожестві у віфлеємській печері, не серед вигод і багатства, а біля теплих ягняток, у товаристві бідних пастушків. А по народженні стає емігрантом і разом з Святою Родиною - Марією і Йосифом іде через гори та пустиню до незнаного Єгипту, щоб бути захищеним від лютого царя Ірода, який хоче вбити Боже Дитятко. Лише після смерті Ірода повертається і поселяється в місті, що зветься Назарет, щоб збулось те, що було сказане пророками.

Сповнилось пророцтво Єремії і замешкав Син Божий між людьми, в незнаному місті Назареті. Там прожив тридцять років під опікою Святої Родини - Марії і Йосифа, під сонцем Божої ласки і  під люблячим оком Небесного Отця. Ісус став Назарієм, щоб засвідчити нам усім, що дорога до праведності та досконалості йде через християнську родину, яка має Богом призначене завдання - провадити дітей до Бога дорогою християнських чеснот, а передусім дорогою закріплення в їхніх серцях віри, надії і любові - перлин християнської досконалості.

Молімося до Ісуса і Святої Родини, щоб українські родичі зрозуміли і перейнялися цією Божою правдою: наше особисте щастя і щастя всього нашого народу залежатиме від добрих християнських родин, вихованих на взірець першої Родини з Назарету. Доля  кожної  християнської родини дуже подібна  до долі першої Родини з Назарету. Перша Родина з Назарету, як багато українських родин, мусила залишати рідний край і втікати до чужого Єгипту, але й там боже провидіння  опікувалось нею і рука безбожного Ірода не схопила Божого Дитятка, хоч від його наказу загинуло багато дітей. Ці сумні події  відображає колядка  "Не плач, Рахиле". Її діти впали жертвою Христа ради, і тому Церква відзначає їхню пам'ять четвертого дня  після Різдва. Втеча Пресвятої родини до Єгипту і її повернення вчить нас, як годитися з Божим провидінням, яке завжди з нами, особливо коли ми в нещасті.

Дякуймо щодня Господу, що врятував наші українські родини від смерті і поселив нас на землі Вашінгтона, на землі свободи. Тисячі і мільйони наших братів і сестер не мали того щастя  і дали свідчення за свободу своєю жертвою і засланням у Сибір. Нам Боже провидіння призначило бути носіями Доброї Новини серед народів світу,  а Боже благословення і опіка Божої Матері будуть завжди з нами. Коли поглянемо на наше сучасне життя, на нашу земну дорогу, то побачимо, що вона не завжди вкрита пахучими рожами. Люди, які живуть у країні багатств і свободи повинні дякувати Богу за ці Божі дари, тому що багато людей, які живуть у нашій рідній Україні і в інших країнах не можуть втішатися  такими матеріальними дарами і такою свободою слова. Є ще люди, які не мають за що купити кусня хліба для своїх дітей і онуків. Ми є суспільними істотами, тому нашим природним обов'язком є ділитися своїм добром з іншими.

Не всі люди хочуть це розуміти. Святе Євангеліє доводить нам, що "в даванні -  ми одержуємо". Це, до речі, дуже стосується нашої допомоги  дітям-сиротам і немічним людям в Україні. Давання не обмежується матеріальною допомогою. Давання - дуже широке поняття. Ми даємо себе, коли посміхаємося комусь, ми даруємо себе, коли вділяємо іншому нашу ввічливість, ми даруємо себе іншому, коли даємо йому наше прощення, ми даруємо себе, коли висловлюємо іншому нашу вдячність, ми віддаємо себе, коли даруємо комусь нашу любов.

Наше життя - це тимчасова подорож земним життям до кінцевої зупинки. Ми наче поїздом  переїжджаємо через чудовий край дитинства, через бурхливий і романтичний, повний краси і сподівань край молодості, а потім в'їжджаємо до понурої і холодної країни - старості. Тут кожний подорожній мусить висісти з поїзда на своїй, тільки йому призначеній зупинці. Кондуктором цього казкового поїзда-життя є сам Господь Бог. Одним Він доручає вийти в країні дитинства, другим - у країні молодості, а третім - в країні старості. Для кожного є своя остання, кінцева станція. Для тих, хто оцінює життя світськими категоріями, ці слова страшні і болючі. Але для тих, що живуть життям віри - це день їхнього народження "до нового життя - повного щастя і невимовної радості". Після цієї останньої станції немає вже ані добрих справ, ані заслуг, все це ми можемо придбати собі тільки за життя. Як розповідає Святе Євангеліє, Ісус після тридцятилітнього перебування в Назареті пішов на сорок днів у пустиню, щоб постом і молитвою приготуватися до публічної діяльності в Галілеї і Юдеї. Але перед тим Христос прийшов до Йоана, який хрестив тисячі людей в річці Йордан і попросив у нього хрещення. Як поетично змальовує Святе Євангеліє цю подію під час Йорданських відправ: "... Йордан задержав свої води і повернувся назад. У тому моменті вперше в історії Нового Завіту з'явився Господь у повноті свого маєстату - в трьох Особах Божих. І чути було голос Бога Отця: Це Син мій улюблений, якого я собі вподобав... У тій хвилі над головою Ісуса з'явився голуб, що символізує третю Божу Особу - Святого Духа. Це вперше з'явилася Пресвята Трійця - Бог Отець, Бог Син і Бог Дух Святий, щоб дати свідчення, як важливо бути охрещеним із води і духа.

Святе хрещення, як брама до божого царства. Святий  Петро взиває словами: "Покайтеся і нехай кожний з вас охреститься  в ім'я Христа на відпущення гріхів ваших". При Тайні хрещення священик дає хресним батькам свічі, що символізують світло віри, а після того обвиває маленьке дитятко крижмою, яка символізує одяг Христовий. У тому моменті вірні співають: "Всі ви, що в Христа хрестилися, в Христа зодягнулися...". Одягнутися в Христа означає жити так, як цього бажає Христос, вірити, як Христос вірить, і любити так, як Христос любить. Одягнутися в Христа означає бути Його подобою, бачити в ближньому другого Христа. А якщо ми зустрічаємо людину, яка не любить нас, тоді погляньмо на неї, як на особу, яка потребує нашої допомоги. У Тайні Святого  хрещення відпускаються наші гріхи і то без сповіді. Крім відомості про Тайну хрещення, Святе Євангеліє відкриває нам маленький серпанок знання про Пресвяту Трійцю. Це вперше Вона себе проявляє  у видимий спосіб та приносить нам благовість, що Господь існує у Пресвятій Трійці, хоч є єдиним Богом.

Ми ніколи не зможемо збагнути таємниці Пресвятої Трійці, а тільки в символічний спосіб зможемо її відкрити. Ми ніколи не зможемо до кінця збагнути Божі таємниці нашим розумом, а тільки вірою і серцем, бо віра - це філософія серця, яку  розв'язуємо нашою молитвою і нашим довір'ям, що Господь може усе зробити, якщо ми наполегливо молимося до Нього. Під час свята Господнього Богоявлення священик освячує воду, якою скроплює людей, хату, худобу "на зцілення душі і тіла". У народі зберігся чудовий звичай, що священик відвідує під час йорданських свят хати своїх парафіян із свяченою водою і відмовляє молитву.

Ми вступили у Новий 2006 рік. Наші серця сповнені почуття великої вдячності  Господу за всі одержані ласки, бо все, що маємо, не наше, а дане Господом, часто без заслуг. А з іншого боку - ми сповнені добрих надій  і сподівань на те, що принесе нам цей Новий Рік. Більшість залежить від Господа, але частина від нас самих, від нашого праведного, Богоугодного життя. Господь є осередком нашого особистого, родинного, релігійного і суспільного життя. Глибока віра в цю таємницю життя - це початок нашої духовної обнови. Міцного здоров'я, душевної радості та  щедрого Божого  благословення всім Вам, Вашим родинам і нашій дорогій Батьківщині!