Блаженніший, як Ви почуваєтеся на американській землі?
Я би сказав, що то є перші мої кроки по цій землі, як Глави нашої Церкви, це вже не перший раз, як я у Сполучених Штатах. Я об’їхав всю Америку – і Східну, і Західну. Але тепер перебуваю, як Глава Церкви, і дуже тепло мене приймають. Перші кроки були дуже теплі...
Як Ви вважаєте, Ваша Святосте, чи допоможуть Ваші візити об’єднати українців?
Такі подорожі є частиною моїх служінь, як Глави Церкви. Подібно, як Патріарх Йосип, об’їжджаючи наші поселення, з’єднав Церкву воєдино...
Ви зовсім нещодавно перейняли головування Церквою, чи є у Ваших намірах вносити щось новітнє, прогресивне у церковний лад, у спілкування з віруючими?
Я маю щастя перейняти місію від дуже прогресивної людини. Блаженнійший Любомир є дуже глибокомислячою і прогресивною людиною. Я маю те щастя бути разом з ним, ми є разом. Ті всі думки чи напрацювання, чи, навіть, плани були започатковані Блаженнійшим Любомиром. Я якраз маю честь продовжувати і втілювати їх у життя. Вважаю себе таким учнем, бо певний період часу я працював разом з ним, як його особистий секретар, як керівник Патріаршої Курії, яка тоді будувалася у Львові. Я вважаю, що повинен гідно продовжити справу свого попередника.
Протягом свого візиту значний час Ви приділили спілкуванню з молоддю. Як, на Вашу думку, в епоху новітніх технологій, Інтернету, Церква може втримати молодь?
Я думаю, що ніякий віртуальний простір не замінить живого міжособистісного спілкування. Тому я намагаюся спілкуватися з дітьми, зустрічатися, будувати стосунки з нашою молоддю. Щоб зламати, можливо, якісь стереотипи щодо Церкви, які створює сучасна культура. А також – зацікавити дітей і молодь життям Церкви, а відтак, знайти в них їхню довіру.
Як Ви ставитеся до створення Єдиної помісної Української Церкви? Яке Ваше бачення?
Ми повинні впевнено прямувати до такого майбутнього, як Єдина помісна Церква в Україні. Хоча, з одного боку, ця Єдина помісна Церква вже існує, вона існує в Божому замислі, вона існує в невидимому елементі Церкви – божественному. Тому що ми всі проповідуємо одне і те саме Євангеліє, віримо в одного і того самого Бога. Тобто, нас набагато більше єднає, ніж розділяє. Ми маємо прямувати до церковної єдності, і, зокрема, в Україні.
Яким є Ваш погляд на політичну ситуацію в Україні?
Наша держава є досить молодою, і ми ще мусимо багато збудувати. Найперше, мусимо збудувати справедливе суспільство, ми бачимо, як нам бракує справедливого судівництва в Україні. У цих днях Святійший Отець Бенедикт XVI відвідує свою батьківщину, Німеччину. Говорячи про справедливу державу, він цитував святого Августина: «Держава без справедливого закону, без судівництва перетворюється на шайку розбійників». Отож, я дуже би хотів, щоб в Україні ми могли будувати справедливе суспільство.
Розкажіть, яким є рецепт спілкування з Московським Патріархатом?
Коли йде мова про спілкування між різними церквами, зокрема, з УПЦ в єдності з Московським Патріархатом, ми повинні, передусім, загоїти рани минулого, а відтак прийти до взаємного примирення і прощення. Я нещодавно зустрічався з Блаженнійшим Митрополитом Володимиром (Сабоданом) і думаю, що такі особисті стосунки і спілкування між Главами церков, між ієрархіями можуть ті всі бар’єри, ті всі рани залікувати. Нам в Україні буде простіше розмовляти між собою, між українцями, ніж будувати стосунки між українською Церквою і, скажімо, між російською Церквою. Тому, думаю, що ця дорога, яку ми започаткували – це дорога один до одного, дорога до себе. Про це часто говорив Блаженнійший Любомир, і це те, що ми повинні пройти разом.
Як ви оцінюєте результати Вашого візиту до Чикаго?
Ці всі зустрічі і спілкування є дуже щирими. Першим підсумком тих зустрічей є великий ентузіазм, який зароджується і серед дітей, і серед молоді, і серед старших. Сподіваюся, що цей ентузіазм буде такою силою, якою можна було би зміцнювати нашу церкву у Сполучених Штатах. Ми повинні оживляти наші парафії – це життя наших громад. Такі візити започаткував Блаженнійший Патріарх Йосип Сліпий, і таким чином будується внутрішня єдність нашої Церкви, яка є розкидана по цілому світі, але живе як один єдиний цілісний організм.