Минулого тижня в українських сусідів сталася цікава подія – їхній тандем нарешті повідомив, чиї руки триматимуть президентське кермо наступні кілька років. Про реакцію українського керівництва красномовно свідчать факти: не встиг день до вечора дійти, а Віктор Янукович вже чаював в російському Завидово…

За «зреченням Медведєва від трону» спостерігав весь світ. Були, звичайно, люди, для яких це стало несподіванкою, хоча більшість здогадувалася, що так воно і буде… За всіма зовнішніми ознаками, до людей, для яких ця подія стала сюрпризом, належав і президент України Віктор Янукович. Не секрет, що стосунки з Дмитром Медведєвим давалися українському президентові краще, ніж пошук спільної мови з колишнім працівником КГБ, у якого на обличчі було написано все, що він думає про колишнього в’язня. Саме на суперечках між Медведєвим і Путіним намагалися зіграти в Києві у своїх тяжких намаганнях знизити ціну на газ.
І тут на тобі – така несподіванка…
Минулотижневий візит Януковича до Москви готувався давно. І тільки 23 вересня Януковича попередили, що в тісній дружній розмові на болючі теми візьме участь прем’єр-міністр РФ Володимир Путін. А вже зранку 24 вересня стала відома і причина такого розширеного формату – влада змінилася, панове. Щоправда, після того, як Путін показово вигнав з уряду міністра фінансів Кудріна (котрий заявив, що під прямим керівництвом прем’єра Медведєва працювати не буде ні за які гроші) за поданням Медведєва, аналітики почали сумніватися, хто з цих російських двох «напівпрезидентів» перша, а хто – друга скрипка. Однак є підозри, що зразково-показове побиття надто примхливого міністра – не більше, ніж черговий спектакль, розрахований на довірливу публіку. Ту публіку, котра й справді повірить, що між Медведєвим і Путіним є суттєві розбіжності і побіжить скаржитися Медведєву на Путіна… Були вже такі випадки в міжнародній політиці…

Втім, повернімося до зустрічі трійці.
Що цікаво – українського прем’єр-міністра Миколу Азарова на розширену зустріч не запросили – а могли б хоча б для симетрії покликати…. Ще більш цікаво те, що про зустріч Януковича-Медведєва-Путіна широкій громадськості розповідав саме Азаров – той самий Азаров, який на цій зустрічі не був.
Зате Микола Янович набагато краще вміє розповідати казки – як про капусту, так і про щастя, бездефіцитний бюджет, дефляцію та інші неймовірні речі. Тож розказати країні, що Москва ось-ось знизить ціну на газ, для Яновича – раз плюнути.
Але сама суть домовленостей, яких було досягнуто в Москві, тим не менш, залишається таємницею. І тому залишається велике питання – а чи взагалі вдалося українському президенту хоч про щось домовитися під час перемовин з російським дуетом?
А зима вже на носі, між іншим.
Європа ніби й обіцяє щось там допомогти і навіть Зону вільної торгівлі обіцяє, але далі обіцянок діло не йде. Та й європейські ЗМІ, так само, як і значна частина європейських політиків, прозоро натякають, мовляв, спочатку випустіть Тимошенко, а там видно буде. І що ще цікавіше – за офіційною версією, Тимошенко сидить за те, що проводила перемовини про газ у надто таємничій атмосфері, і, швидше за все, мабуть перевищали під час розмови свої повноваження. І логіка дуже цікава: якщо вона домовилася про більш-менш прийнятну ціну, значить, пообіцяла Росії щось дуже важливе, тож повноваження перевищила однозначно…
І тут виникає закономірне питання: а в якій атмосфері проводив перемовини Янукович? І чи не перевищив він бува в цій розмові свої повноваження?
Потенційні теми розмови були відомі заздалегідь: ціна на газ та Митний союз з Росією.
За словами Азарова, у Москви спостерігається «дуже конструктивний підхід» до цього питання. Особливу конструктивність, мабуть, прем’єр побачив у тому, що ціну за транзит, яку платить Москва Києву, буде знижено до собівартості. Дуже конструктивна позиція, нічого не скажеш. От тільки конструкція повернена до Києва явно не обличчям…
Другий конструктивний момент, за словами Яновича, в тому, що Росія знизить Україні ціну на газ для бюджетних та соціальних потреб. Тут взагалі з конструктивності сплакатися можна – до часів президентства Януковича на бюджетні та соціальні потреби йшов газ українського видобутку. І тільки команда чинного президента додумалася дозволити пустити цей газ на експорт. Звісно, в таких умовах доведеться просити милостиню в Росії…
Або ж сподіватися, що, якщо споживачі соціального та бюджетного газу досі ще не вимерли від «прогресивних реформ», то й від підвищення ціни на газ вони тим більше не вимруть.
Ну а якщо вже дуже почнуть бунтувати, то тоді можна буде з обличчям справжнього мученика здати ГТС або ж вступити до Митного союзу. Бо, на відміну від хисткої позиції української влади, котра, все ж таки, час від часу здає позиції, залежно від ціни, російська влада за свої позиції, схоже, готова вперто триматися. А умови росіян прості і чіткі: ціну на газ можна знизити лише в обмін або на ГТС, або ж на вступ до МС. Можна тільки припускати, які ж «бонуси» для Росії може принести вступ України до МС, якщо цей вступ прирівняли за ціною до всієї української газотранспортної системи…
Для Росії наразі митниця – один із способів продемонструвати свою неприязнь тим чи іншим країнам, а заразом і залізти в кишеню до своїх громадян. Латвійські шпроти, грузинське «Боржомі» та інші товари чимало можуть розказати про російську митну політику та санітарні норми. У випадку вступу до Митного союзу Україні доведеться свою митну політику суттєво переглядати, і навряд чи це сподобається українським олігархам. Адже в тому, що переглядати її доведеться в бік російських інтересів, сумніватися не доводиться… А якщо, для прикладу, доведеться ще й підвищити ввізне мито на єгипетську картоплю чи інший життєвонеобхідний продукт? Об’єднаються громадян з олігархами на ґрунті спільного горя – і все, пиши пропало…

Народні роздуми на тему національної валюти

Втім, панове олігархи вже зараз поволі натякають, що Митний Союз їм не дуже. То перед президентськими виборами в ПР казали, що вони будуть «налагоджувати тісні контакти з Росією» і шукатимуть дешевий газ. Газ, щоправда, вони таки ще намагаються шукати, а от щодо контактів з Росією, схоже, вже навіть казки розповідати не беруться:
“Ми ментально ближчі до Європи. Тому ми повинні докласти максимум зусиль і йти туди, як до цивілізованого вибору. Але що поробиш і куди подітися, коли наш сусід Росія зі своїми принципами? Що робити? Дуже погано, якщо ми не отримаємо асоціацію та зону вільної торгівлі з ЄС, це нас відкине на багато років назад. Але ще гірше, якщо поступимося Росії і підемо до Митного союзу. Тоді в нас немає майбутнього, як у нації. Адже Росія потягне нас на дно. І тут потрібно розуміти складність ситуації і вибрати правильну тактику”.
Автор цієї цитати – не львівський патріот, і навіть не львівський регіонал. «Ментально близьким до Європи» став заступник голови парламентської фракції Партії регіонів Володимир Зубанов. Ці «ментальні риси» він, варто сказати, виявив в себе вже після зустрічі Януковича з російським дуетом. А хто б міг подумати…
Бо те, що «гаманцево» українські нардепи близькі до Європи – то вже не секрет. А тепер виявилося, що починає з’являтися і «ментальна спорідненість»…
Натомість з гаманцевою, схоже починаються проблеми: здається, українським панам олігархам вже зараз доларів не вистачає. Як інакше можна пояснити нову акцію Нацбанку «хочеш доларів – покажи паспорт»?
Навіть якби й існували інші варіанти відповіді на це питання, український казкар Азаров вже «проколовся»: мовляв, хочемо повністю вивести долар з обігу в Україні. Ні, та то зрозуміло, що будь-який представник перших ешелонів української влади вважає, що всі долари країни мають бути на рахунках перших осіб держави, і то на закордонних рахунках, а громадянам нема чого, не доросли ще. Не той культурний рівень – щоб доларами користуватися…
“Якщо все у нас пройде так, як ми задумали, через 10 років... будуть ганятися за гривнею, а не за доларом”, – сказав Азаров, виступаючи з лекцією перед студентами Київського національного університету ім. Шевченка.
Залишається тільки здогадуватися, що саме «задумали» в уряді. Зробити так, щоб люди ганялися за гривнею, неважко, он навіть за паперовими купонами колись бігали, у гривні, принаймні, хоч вигляд респектабельніший.
От тільки чим то може закінчитися?
Бо наразі, за всіма ознаками, українська влада карбованим кроком марширує в Середньовіччя. Відповідних замків вже набудували – варто тільки проїхатися околицями Києва, там що не хата – то все з баштами, озерами, трохи далі вже й мисливські угіддя…
Після земельної реформи ще й кріпаки з’являться. Купить пан всю землю в селі – і куди ти дінешся?
Та й громадяни потихеньку крокують туди ж. Он на Полтавщині дядько вирішив перевиховати сусіда-підлітка – прикував ланцюгом до собачої будки. Бо, мовляв, злодій… Хлопця кілька днів вся рідня шукала, поки не заглянули до собачого житла…
А за кілька місяців до того в тій же ж області людей не просто на ланцюг садили – змушували на тому ланцюзі працювати. Аналогічні випадки траплялися і в Запорізькій, Київській області, в Криму. Найчастіше потерпають від того сироти, або ж хворі на туберкульоз, безхатченки та інші обділені увагою суспільства і держави люди. Але потрапляють у таку халепу і заробітчани, котрі їдуть з одного регіону країни в інший з надією заробити копійку…
Ще один приклад Середньовіччя – ставлення громадян до власних дітей. Он в одному з сіл Криму 42-річна жінка тримала 7-річного сина в підвалі і обливала холодною водою. Виховувала. Добре, що міліція додивилася. Соромно зізнаватися, однак випадки такого «виховання» в Україні зовсім не поодинокі. Особливо по селах. І далеко не в кожному селі міліція втручається в такий «виховний процес». Зокрема і тому, що штраф приблизно в сто доларів чи виправні роботи навряд чи допоможуть в такій ситуації. Від штрафів постраждає насамперед дитина, та й після громадських чи виправних робіт мати навряд чи краще ставитиметься до дитяти. Не втручаються в такі й речі й сусіди – кому потрібне чуже горе?
Подих Середньовіччя відчутно і в місті. На інтенет-форумі одного з українських міст студенти і колишні студенти вирішували тяжке питання: хтось бовкнув, що лимон з цукром окислює організм, а без цукру – має лужну дію. Панове кілька форумівських сторінок показували один одному авторитетні джерела, з’ясовуючи, що пише гугл з приводу лимонів взагалі і лимонів з цукром зокрема. А років 20 тому тодішнім школярам достатньо було взяти «фенол фталеїновий, що в лугах малиновий» (він же – пурген), і вирішити цю дилему. Було б смішно, якби не було так сумно: в Середньовіччі люди питали авторитетів, щоб не думати самому, хто навколо кого крутиться – Земля навколо Сонця чи Сонце навколо Землі, а тепер питають в гугля. І що найобразливіше – ніяк не можуть зорієнтуватися серед тисяч різних відповідей, адже гугл здебільшого цитує «авторитетів» з точнісінько таким самим рівнем освіти, як і в тих, хто запитує…
Поки верхівка бавиться у васалів, феодалів, лицарів і Хьюго Баскервілів (останній, як відомо, дебоширив до того часу, поки не посадив під замок красуню, чим неабияк розгнівав собаку свого імені), на периферії починають квітнути менш привабливі ознаки того ж самого історичного періоду. Залишається тільки сподіватися, що то все не закінчиться погромами, бунтами та хрестовими походами…