27 вересня 2011 року відбулося засідання Президії партії «Наша Україна». Це єдиний факт, який ні у кого не викликає заперечень і не має подвійного тлумачення. Все інше виглядає не так очевидно.

Наприклад, все ще офіційний керівник партії «НУ» В. Ющенко після засідання заявив, що Президія «Нашої України» ухвалила базову позицію: партія іде на вибори, партія звертається до патріотичних і демократичних сил про консолідацію.
Проте член Президії Політради «НУ» Віктор Матчук фактично спробував дезавуювати слова свого Голови партії. Він, навпаки, стверджує, що В. Ющенко виступив різко проти об’єднання демократичних партій навколо «НУ» напередодні виборів: «Чотири голоси було за те, що «НУ» йшла на вибори самостійно, 4 – за об’єднання з партіями «За Україну» та УНП. Ющенко хотів, щоб «НУ» йшла на вибори самостійно і за гарними словами про співробітництво поховав ідею об’єднання демократичних сил в одну партію, видавши свою особисту думку за рішення Президії «НУ».
У чому тут справа? Хто правий – Матчук чи Ющенко?
Екс-президент і Голова «НУ» свою позицію пояснив так: «Я розумію, що не вдасться об’єднати всі ці сили в єдину інституцію, яка би йшла єдиним списком – чи то БЮТ, чи то політичну силу Арсенія Яценюка, чи то «Свободу». Але, принаймні, багато для чого – спільних засад, спільної поведінки, недопущення взаємопоборення, узгодження округів і багато чого іншого, зокрема, для уникнення взаємної критики – для цих речей всі політичні сили повинні бути відкритими».
Матчук мав на увазі інше – що Ющенко ні за що не погоджується об’єднуватися з деякими демократами – наприклад, з В’ячеславом Кириленком («За Україну») та Анатолієм Гриценком («Громадянська позиція»), фактично вважаючи їх зрадниками – як і Юрія Луценка та Юлію Тимошенко. На думку Ющенка, вони свого часу зрадили його, тоді ще Президента України, поступово відійшовши від нього, або згуртувавшись навколо Юлії Тимошенко, або створюючи власні політичні проекти.

Але ще влітку цього року керівні особи «НУ» – голова виконкому «НУ» Сергій Бондарчук та голова Політради «НУ» Валентин Наливайченко заявляли, що Ющенко, як і інші провідні діячі партії, мають пройти «чистку» мажоритарними виборами, підтвердити персональну довіру до себе виборців і тому не повинні йти за партійним списком.
Натомість, сьогодні Ющенко заявив, що ні про яку мажоритарку він не думає: «Я не можу піти за мажоритарним списком, бо це може сприйнятися просто як нечесна політична гра. Я мушу відповідати за партію, а не за самого себе. Тому провести політичну силу – це набагато більше лицарське завдання, ніж пройти самому».
– «Проснувся – скаже дехто з вас. – А де ж він був раніше, чому не відповідав за партію стільки років, чому відсторонився від її діяльності, чому запустив партійні та фракційні справи до стану повного розпаду?».
Визначивши для себе «лицарське завдання», Ющенко, можливо, не хоче, або не може усвідомити, що став за останні роки своєрідним «лицарем печального образу», політичним Дон Кіхотом, відірваним від реальності.
Навколо нього йде активне обговорення верхівки партії – яким чином не допустити Ющенка до виборчого списку «НУ», як звільнити його з посади Голови партії «НУ», яким чином позбутися колишнього лідера, який, на їхню думку, став для «НУ» давно уже не потягом, а баластом і тягне партію униз, знижуючи її рейтинг.
Сумна доля політика, який часто говорить правильні слова, але своїми діями чи бездіяльністю фактично перекреслює і гарно сказане, і до того зроблене.
Не будемо поспішати з висновками, зачекаємо на з’їзд «НУ», бо тільки з’їзд може не включити будь-кого у партійний виборчий список, або ж, наприклад, звільнити з посади Голову партії. Якщо так трапиться, то політична одіссея Віктора Ющенка на даному етапі завершиться. Якщо ж він свою посаду відвоює, якщо увійде до виборчого партійного списку «НУ» чи залишиться головою «НУ», то виникне питання – а для чого? Чи є у нього енергія для нового витка своєї діяльності, чи це буде ще один холостий постріл?
Знаючи для себе відповідь, все-таки зачекаю. Адже ніколи не пізно почати з нуля, чи не так, читачу? Та й хрест на комусь завчасно ставити не варто.

Віктор Рибаченко,
шеф-редактор «Час і Події»
Адреса для спілкування: [email protected]
27 вересня 2011 року