“Вражений скарбами, які зберігає наш музей у Чикаго. Таке враження, що у його глибинах заховано і Тарасову сокиру...
З холодноярським вогнем у серці Василь Шкляр (19 серпня 2011 р.)”, – такий відгук залишив український письменник у книзі гостей після відвідин Українського Національного Музею у Чикаго.

Народний письменник Василь Шкляр прибув до Чикаго на фестиваль “Українські дні”, присвячений 20-ій річниці Незалежності України на запрошення Іллінойського відділу Українського Конгресового Комітету Америки. Для діаспори велика честь приймати у себе такого шанованого гостя, лауреата Шевченківської премії, який не взяв визначної нагороди через особисту незгоду з українофобною ситуацією в Україні.
Письменника впізнавали на вулицях у Чикаго, його “Чорного Ворона” читають поважні пані і добродії, йому не давали проходу молоді хлопці і дівчата, на чиїх сорочках – фотопроекція обкладинки улюбленої книжки. “Немає окремо України, українців в Україні, українців в діаспорі – ми єдине ціле, у нас – одна мати”, – сказав письменник під час перебування у музеї. Багато часу провів гість у кімнаті Визвольних Змагань, немовби набирався енергетики від експонатів: колекція нагород, які належали воякам УНР, УГА, УПА, дивізійникам; прапори, уніформа, зброя і “мазепинки” струменять магнетизмом слави наших славних предків. Коментуючи зміст музейних експозицій, письменник додав: “Ми маємо незалежність України, жодна крапля крові не даремно пролита. В Україні наростає духовний бунт. Нове покоління, народжене в незалежній Україні, відрізняється від попереднього тим, що Україна є їхньою державою. Для мене Україна – це Холодний Яр. Це вічна боротьба українців за себе. У 20-тi роки, коли в Україну прийшли більшовики з Росії, зовсім юні хлопці подалися у ліси Холодного Яру й написали на своєму бойовому прапорі: “Воля України або смерть”. Знали, що приречені, але боролися. I знали, що помруть за Україну. I померли. Бо любили її безтямно.”

Зустріч у музеї – Валентина Шкляр, др.Олесь Стрільчук – голова УККА, відділ ІL, Марія Климчак – куратор УНМ, письменник Василь Шкляр, Наталія Фігель -редактор інтернет-порталу Відія, Костянтин Кудрик – генеральний консул України у Чикаго, Михайло Климчак – архівар	Огляд виставки Визвольних Змагань. Валентина Шкляр, Василь Шкляр, Марія Климчак

Після екскурсії музеєм, Василь Шкляр побував у музейному архіві. Здавалося, що він потрапив у свій, власний мікрокосмос. Перед ним відкрилися листи, писані з польського полону інтернованими “уенеровцями”, всміхалися зі світлин отамани, гетьмани і президенти. Засновники музею на еміграції з честю пронесли крізь століття прапор історії, яку переписати не під силу нікому. Музейні реліквії промовисто усе розставили на свої місця: проти орди українці боролися і боротися не перестануть. На думку Василя Шкляра, «наше нещастя у тому, що нас – патріотів – завжди було дуже мало. Як казав Василь Стус – «малесенька щупка»”. Передусім, потрібна активність, якої бракує громадськості в Україні, – зауважив гість. Погоджуємося з ним і признаємо й те, що і в діаспорі працює «малесенька щупка», а решта – спостерігачі. Василь Шкляр поділився думками щодо політичної ситуації в Україні, розповів про роботу, яку він проводить, щоб здійснити екранізацію роману «Залишенець. Чорний ворон». Розпочато всенародний збір коштів, тому важливо, щоби читачі в Америці підтримали цей проект.
Нагадаємо, що 17 квітня 2011 року у Холодному Яру Василеві Шкляру вперше в історії України вручили народну Шевченківську премію – це 255 тисяч гривень (на 5 тисяч більше, ніж офіційна), оскільки він попросив Президента Віктора Януковича відтермінувати нагородження Національною премію імені Тараса Шевченка до того часу, коли при владі не буде Дмитра Табачника. Цей вчинок справжнього патріота зворушив не лише українців, але й світову демократію, яка не сприймає ворожої до власної держави влади. Отримана народна премія стала початком благодійного фонду на створення фільму. І не випадково долетів “Чорний Ворон” до Америки у 20-річчя української Незалежності. Зачерпнувши снаги до творчості в музейних криницях, понесе він в Україну на новій “Спіралі століть” нові ідеї.