Статуя Мерилін Монро отримала татуювання

Невідомі вандали нанесли графіті на гігантську статую Мерилін Монро. Тепер на правій нозі скульптури видно написи “Pi$tola”, “Ariel” і схематичне зображення серця.
Інцидент стався в ніч на суботу, 27 серпня. Поки не повідомляється, чи були проведені арешти підозрюваних в оскверненні статуї. За останніми даними, поліція міста вивчає записи з камер спостереження, які могли зафіксувати, хто скоїв акт вандалізму.
Статуя Мерилін Монро, висотою майже вісім метрів, була встановлена в Чикаго влітку 2011 року. Її автор, художник Сьюард Джонсон (Seward Johnson), зобразив класичний момент з фільму “Сім років бажання”, де Монро стоїть над люком міського метро, притримуючи біле плаття. Гігантська Мерилін мала простояти в Чикаго до весни 2012 року.
Серед найбільш відомих робіт Сьюарда Джонсона – Unconditional Surrender (семиметрової скульптурне зображення відомої фотографії Альфреда Ейзенштедта “Поцілунок”), The Awakening (скульптура заввишки 21 метр, що зображає гіганта, який прокинувся) та інші.

Поліцейський кінь помер під час патрулювання

У понеділок, о 2 годині дня, просто на очах у величезної кількості відпочиваючих на North Avenue Beach, сконав патрульний поліцейський кінь. В один момент кінь став на диби, немов до боротьби з невидимим ворогом. Патрульний поліцейський офіцер Пол Касасанто намагався утримати тварину, міцно натягуючи поводи.
Кінь упав на землю, і офіцер намагався його заспокоїти. Навколо зібралися люди, яким поліцейський наказав триматися на відстані. Після кількох слабких спроб звестися на ноги, кінь перевернувся на бік. Офіцер був біля нього, закриваючи йому долонею очі, аж поки тварина не зробила свого останнього видиху.
Вісімнадцятирічного коня, який помер внаслідок удару, назвали Майком Ч. на честь офіцера Майкла Черіале, який загинув 1998 під час розслідування, перебуваючи під прикриттям. Це був скаковий кінь, куплений містом у 2003 році.
Офіцер Пол Касасанто був у розпачі. “Коли ти проводиш вісім годин на день, а п’ять днів на тиждень разом – стаєш однією сім’єю. Ці тварини дарують лише радість. Я не можу сказати, що сталося. Зараз я намагаюся тримати себе в руках”. На пам’ять про свого напарника Касасанто відрізав пасмо з хвоста коня і зняв одну підкову.

Губернатор Іллінойсу підписав новий закон, спрямований на посилення захисту прав споживачів, які отримали права оскаржувати відмову у медичному страховому покритті. Цей нормативний акт доповнює систему захисту споживачів, згідно з вимогою федерального закону – Affordable Care Act. За новим законом Іллінойсу, право на оскарження отримують також особи, страхувальне покриття витрат на здоров’я яких було скасоване, та особи, які отримали відмову у покритті у зв’язку з уже наявним станом здоров’я. За словами губернатора, новий закон збільшує міру справедливості в процесі оскарження відмови в покритті медичного страхування, повернувши таку відмову на розгляд незалежною організацією.

Губернатор Квін використав своє право вето

Цим самим Пет Квін відправив на доопрацювання закон, який стосується мотоциклістів та велосипедистів, яким було дозволено почати рух на перехрестях при червоному світлі, вичекавши “доцільний період часу”. Губернатор вважає, що ця норма є нечіткою, адже у кожної людини, відповідно до темпераменту та інших чинників, своє уявлення про “доцільність”. Натомість, губернатор запропонував запровадити норму очікування у межах 120 секунд, що, на його думку, підвищить безпеку руху мотоциклістів та велосипедистів на дорогах. Пропозиція губернатора буде розглянута на наступному засіданні законодавців восени. В будь-якому випадку, новий норматив не поширюватиметься на Чикаго.
Також губернатор наклав вето на законопроект, який дозволяв виробництвом використовувати пластик у якості палви, спалюючи його. Активісти руху із захисту навколишнього середовища вважають, що спалення пластику сприятиме збільшенню шкідливих викидів у повітря.

Раму Емануелю довелося зустрітися із галасливим, а деколи і доволі агресивним натовпом увечері в понеділок та середу, в рамках двох запланованих зустрічей з громадою під назвою “Ратуша” (Town Hall). Мета цих зустрічей – пошук способів подолати дефіцит міського бюджету у розмірі 635 мільйонів доларів. Перша зустріч відбулася у Kennedy-King College, що на South Side, друга – у Malcolm X College. “Момент розплати настав” – цими словами Емануель розпочав першу зустріч, закликаючи до “чесних” розмов. І він отримав у відповідь чесну критику, намагаючись захистити своє рішення про скорочення 71-го регулювальника на дорогах, щоб зменшити витрати міста. Присутні на зустрічі дуже негативно і обурливо відреагували на таке рішення. Також представники групи медичних працівників висловили свої побоювання стосовно того, що мер віддасть на приватизацію міські клініки. Одна жінка, котра є, за її словами, мешканкою 20 округу на South Side, повідомила про те, що поліція не завжди приїжджає на виклик і повідомлення про стрілянину. Суперінтендант Чиказької поліції Гері Маккарті відповів, що місто отримує надзвичайно багато дзвінків 911, і на всі неможливо відповісти. Він також додав, що урядовці міста працюють над цією проблемою. Мера запитали, чи є в планах скорочення кількості олдерменів – питання, яке викликало б гучні оплески. Емануель повідомив, що міська рада вже прийняла рішення про скорочення зарплат на 10 відсотків, а за зменшенням кількості депутатів міської ради належить звертатися, за його словами, “до Спрінгфілда”. Мер також повідомив про зменшення зарплат членам п’яти управлінь у мерії, зокрема, Департаменту поліції Чикаго. Цей крок, додав він, дозволить заощадити 314 000 доларів.

Масажистка-українка зупинила судовий розгляд

Слухання справи чоловіка, обвинуваченого у незаконній експлуатації жінок-іммігранток у федеральному суді дістало несподіване завершення наприкінці минулого тижня, коли одна із свідків впізнала в адвокатові свого клієнта. Федеральний суддя Роберт Гетлмен заявив про неможливість подальшого слухання справи.
Підсудного Алекса Кембела обвинувачують у тому, що в його масажних салонах працівниць, які є нелегальними іммігрантками, примушували надавати клієнтам послуги сексуального характеру, так звані “додаткові послуги”. Алекс “Татусь” Кембел також вимагав від цих жінок тисячі доларів в обмін на обіцянку “їх не депортувати”.
Іммігрантка з України, Людмила Ксенич, не встигла навіть розповісти про свою роботу у салоні Кембела. Викликана для свідчення у справі, вона одразу впізнала в адвокатові Кембела, який був призначений судом, – Дугласа Кета, свого клієнта.
Наступного дня Кет зізнався судді, що “подружився з Людою”. “Я маю на увазі, що вона мені дуже сподобалася. Вона – хороша людина. Я подарував їй флакон парфумів – дурний вчинок для одруженого чоловіка, але я зробив це. Ми зустрічалися щонайменше чотири рази. Ми обмінювалися електронними повідомленнями”. Однак, Дуглас Кет одразу запевнив, що сексуальних контактів у них не було. “Це був тільки масаж. Те, що сталося на слуханні – справжній сором. Однак, я не зробив нічого протизаконного”.
На подальшому слуханні помічник генерального прокурора Діана МакАртур заявила, що немає жодних свідчень Людмили чи інших доказів того, що Кет вимагав “додаткових послуг”. А, отже, немає жодних підстав для розслідування цієї справи.
При тому, що Кет знав, що був клієнтом хоча б одного з салонів Кембела, тим не менше, він не впізнав імені Людмили у списку свідків, оскільки вона не використовувала свого справжнього імені під час роботи.
Представники обвинувачення і суддя вирішили, що Кет добре виконував свої обов’язки впродовж 5 днів слухання, проводячи кваліфікований допит свідків і дотримувалися думки про те, щоб залишити його у справі. Пропонувалося вилучити Людмилу Ксенич зі списку свідків.
Однак Кембел, який зацікавлений у відтермінуванні, заявив, що він втратив довіру до свого адвоката, тому суддя змушений був призначити нове слухання з новим адвокатом на січень. Кембел залишатиметься увесь цей час під вартою.
Ксенич повідомила суду, що прибула до США з України п’ять років тому двадцятирічною студенткою за обміном, і, маючи ступінь бакалавра у галузі права, працювати почала як au pair. Її подруга Ольга познайомила Людмилу з Кембелом, і вона пішла працювати масажисткою в салон “Sea Breeze”, що розташований на 5816 N. Lincoln.
Відповідно до розслідування та звинувачувального висновку, Кембел та його спільник, який вже визнав себе винним, полювали на жінок-нелегалок, силоміць утримували їх у своїй квартирі, забирали паспорти, самі відвозили їх у масажні салони на роботу і вимагали величезні суми грошей, погрожуючи депортацією.